- У КРАЇНІ КРАМАРІВ, КРАДІЇВ І ОКРАДЕНИХ
Війни прагнуть лише дикі збоченці двох різновидів: ті, які в мирний час не знаходять можливостей виявити себе в праці у гармонії з природою, а також – ті, які звикли заробляти на чужому горі й на смертях собі подібних. Всім іншим, всій цивілізованій людській спільноті, потрібен мир. Тому за нього не варто агітувати. Коли ж хтось надто захоплюється такою агітацією, то, швидше за все, він намагається на цьому щось заробити або ж виставити себе, марнославного, таким собі миротворцем.
Гіркота ж нинішньої, російсько-української війни двадцять першого століття, криється у порожнечі невизначеності правлячих політиків України щодо стратегії для подаль
...
Читати далі »
|
1. ЩО БУЛО ДО «ПРОМЕНЯ ПРОСВІТИ»
Своє життя із роботою газетяра я пов’язую із сьомого класу середньої школи, коли вирішив стати журналістом і поінформував про таке викладачів усіх технічних дисциплін, заявивши при цьому, що не ставлю за мету прагнути отримувати лише «п’ятірки», оскільки тепер одержання знань з їхніх предметів не є для мене пріоритетом. В результаті, наприклад, із алгебри я «загримів на осінь» і з величезними зусиллями потім роками виправляв ситуацію, отримавши в табелі «четвірку», а з геометрії та креслення – взагалі стоять «трійки». Однак при цьому я й не поспішав писати ще зі шкільних років замітки в газети, намагаючись таким чином зарекомендувати себе журналістом, як це зазвичай робили і роблять бажаючі поступити в університети на факультет із цього профілю. Бо тоді я послухав свого дядька (а точніше – чоловіка моєї тітки, Лариси Василівни
...
Читати далі »
|
У Кривому Розі нині неспокійно, бо тут громадяни України не лише за паспортом, а й за своєю поведінкою відчувають, що невпинно наближаються грізні часи перемін. А вони мають скінчитися або остаточним падінням існуючого в місті режиму, або встановленням відверто ординського штибу управління, коли громадяни будуть упокорені невігласами-наглядачами і стануть сьогочасними рабами.
Минулої неділі, 7 лютого, віче біля пам’ятника козаку Рогу відкрила Інна ІВАНЧЕНКО інформацією про те, що виборчий процес тільки-тільки стартував 6 лютого, а нині діюча в місті влада вже проводить шалену передвиборчу агітацію, використовуючи для цього майже всю потугу місцевої преси, громадський транспорт і тих криворіжців, які ій прислуговують. Далі сповістила, що від демократичних сил на виборах має бути єдиний кандидат, який повинен стати перед людьми, заявити про це й попросити про підтримку. Та виявилося, що ніхто з них цього не зробив і не прий
...
Читати далі »
|
Як відомо, суть реформи децентралізації - в передачі значних повноважень та бюджетів із центру на місця з метою наближення органів управління до громадян, від державних органів – до органів самоврядування, аби український народ міг врядувати набагато ефективніше. Однак справа в тому, що така передача в кінцевому результаті може лише підгодувати й без того розбухлі та знахабнілі від безкарності мафіозні структури на місцях, а реформа так і залишиться безкрилим гаслом на кшталт «Ні брехні!» часів Помаранчевого Майдану 2004-го року. Тому так важливо сьогодні для проведення реформи (тобто – для поліпшення життя людей) спочатку належним чином підготувати інформаційно-просвітницьке підгрунтя і створити громади, а не одразу братися до справи на організаційному рівні .
- ГРОМАДЯНИ і «МІМІКРОБИ»
Лихо в тому, що із цим інформаційно-прос
...
Читати далі »
|
Із Юрієм МИЛОБОГОМ, який цього року йшов кандидатом у виборах на посаду міського голови Кривого Рогу, доцентом кафедри зоології, фізіології та валеології Криворізького педагогічного інституту і активним волонтером з надання допомоги українським бійцям на полі війни проти агресора, із засновником і директором благодійної організації «Ціна життя» ми зустрілися в холі готелю «Дружба». Тож подаю цю коротку бесіду до уваги читачів нашої газети.
- Юрію Валерйовичу, чи змінилися Ваші погляди на Кривий Ріг і криворіжців за ці більше двох років, що минули після Євромайдану і після початку війни Росії з Україною?
- Якщо є така агресія, то стаєш більше патріотом. І це стосується не лише Кривого Рогу чи нашої країни, але й у інших країнах теж так. Це коли загроза від зовнішнього ворога згуртовує суспільство. Таке проходили і англійці,
...
Читати далі »
|
(Есей на випередження)
Ще б’ється серце України. Бо сильні духом, мужні і сміливі люди, з Богом у серці, наповненим незламною вірою у велике майбутнє України-неньки, боронять її від ворогів на фронті і в тилу. А що буде, коли силу почнуть набирати несамостійно мислячі пристосуванці, які «хотят міра прєждє всєво» (а не перемоги над ворогом у тилу і на фронті)? Адже властивість мімікрувати (змінюватися під оточення, таким чином маскуючись, аби не стати здобиччю для ворогів) має відношення не тільки до тваринного світу, а й до людського теж. І то чудово, коли така мімікрія-зміна є лише зовнішнім атрибутом, аби здобути перемогу над ворогом і стає, наприклад, дуже корисною для розвідників, для спецслужбовців чи для інших груп людей такого ж штибу. А коли – внутрішньо, з причини відсутності твердих переконань (бо тоді людина спирається на особист
...
Читати далі »
|
Громадські слухання щодо оцінки землі і встановлення розміру земельного податку в приміщенні Народного дому в Кривому Розі на початку червня проходило без особливих новацій. Бо після того, як вони завершились, особливих радощів серед криворіжців, які там були, не відчувалося. Зокрема, Леонід БАГАШВІЛІ, член правління Криворізької громадської організації «Справедлива позиція» висловився так:
«Я прийшов сюди не як підприємець, не як особа, зацікавлена в оцінці землі на свою користь, а як звичайний громадянин, якого цікавить справедливість. В оцінці землі, - в тому числі. Я побачив тут досить типовий підхід. Бо де б я не бував (а я бував і в судах, і на громадських слуханнях, і на зустрічах з представниками районної і міської влади…) і про що б ми не запитували, відповіді йшли саме в такому руслі. Якщо їх систематизувати, то вони такі: не давати конкретної відповіді, не називати цифри, не називати дати, посилатися на численні закони й під
...
Читати далі »
|
Ми хочемо жити у країні вільних людей, де права кожного надійно захищені законом, а державні органи надійно дбають про такий захист. Але щоб таке сталося, ми, громадяни України, самі повинні про це діяльно подбати, довести своїми вчинками, що ми – справді громадяни, а не стадо рабськи покірних вищестоящому начальству одиниць населення, для яких найважливішим є лише одне: аби воно справно їм гроші платило. Бо суспільство вільних людей складається з громад, а громади – з вільних громадян, які дбають про захист своїх прав. Тож пропонуємо матеріали про це під нашою новою рубрикою і просимо діяльно долучитися до її наповнення цікавими матеріалами. Сьогодні подаємо перший.
ВОЛЯ і сваволя, або Україна – не для рабів і рабовласників
1.ПРО ТРИЗУБ І ПРЕМІЮ
Так трапилося, що саме в день верстки числа газети, із цим матеріалом, 7 квітня 2015 року, його герой
...
Читати далі »
|
Куди прямує театр
«Кривбасса-Барабаса»?
Складно відповісти на запитання, вміщене в заголовку. Легше отримати відповідь навіть на інше: «Чому міськрада так довго не хотіла голосувати за те, що Росія сьогодні – агресор по відношенню до України і чому вона, врешті, за те проголосувала, але з численними «якщо»?». Бо тут відповідь лежить на поверхні: не могли вчорашні «регіонали» й комуністи, які чимало років поспіль служили ЯНУКОВИЧУ «сотоварищи», добровільно, без натиску людей, так би мовити, плюнути в обличчя йому, який знайшов прихисток від всенародного гніву саме в Росії і який разом зі своєю клікою перед цим зробив проросійськими і СБУ, і керівницт
...
Читати далі »
|
ОСТАННІМ часом все частіше у пресі і з різних трибун висловлюється бажання якомога швидше встановити мир і припинити війну, а ті, що виступають, затято повторюють, як мантру, як якесь заклинання, слова про те, що «поганий МИР краще хорошої війни». Однак вони, ті, що на тому наполягають, спекулюють цим високим поняттям, протиставляючи його ескалації убивств. Адже український народ, який більше року тому вийшов на Майдан і здійснив Революцію Гідності, боровся тоді і продовжує боротися сьогодні проти бездуховної орди. Бо саме вона, орда, влада бездуховності, яка хотіла забрати в українців свободу, спочатку виступала в Україні у вигляді диктатури злочинців і невігласів, а потім – у вигляді агресії з території Росії, аби зробити українців слухняними і мовчазними рабами завойовників. І 22 січня в цій боротьбі – як річниця прояву хижого обличчя нашого ворога-ординця, який тоді почав народ не просто бити, а відверто вбивати. Його першою жертвою став майданівець Сергі
...
Читати далі »
|
|
