Хоч і невесела житуха настала, та всьо равно є над чим посміяться. Тільки так протівно на тій жарі, коли потіє все на тобі.!..  Зато на клоунів приятно подивиться. Той у суддівській мантії, та, що  вєдьма натуральна, без мітли сидить і  її кажеться, - що в президії. А по правді я в класіки собі граюся-скакаю,  а вони осуждають і осуждають мене, неначе я дєвочка якась маленька. Вони, тупенькі, форми мої не замічають. Хоча – не всі. Бо іноді помічаю, що нєкоторі товаріщі із радістю мене б просто тут, у залі… таке у них в глазах світиться!..

... Читати далі"

 Мені важко, бо в голові думок багато. Вони там змагаються між собою, а мені вже не підчиняються, дикі собаки неандертальскі майже вовчої породи!.. Та й не тільки ті думки-вовки недорозвинуті!.. Мене ніхто не хоче чути, навіть любі друзі порозбігалися і десь трахаються на закордонних пляжах. А я вже своє відпляжив… Да-а-а… Ото тільки гумку жуваю та жуваю, жуваю та жуваю… думку-мрію про те, що якби не та повьорнута на своєй місії-пісії,, то я б царював собі сьогодні спокійно-спокійно…

Увімкну тєлік – а там знову вона, Господи мій!... Всі відпочивають десь і трахаються, а вона знову маяче на екранах, звєзда нед ... Читати далі"

Мене часто перебивають,  не дають договорити головного. А я ж думаю. А вони навколо мене зі своїми голими ляшками шастають і цим самим думать заважають.

А цієї ночі мені сон приснився…Ніби мене на руках  багато-багато таких красивих молодичок у коротких спідничках  винесли на престол і стали передо мною на коліна… Да, стали на коліна… А з лівого рукава мого піджака вилетіла маленька чорненька ласточка. Вона кружляла над головою. А я за нею все свою голову повертаю і повертаю… ... Читати далі"

Тепер я скажу, шо жизнь моя удалась. Бо сидю на главном стулє. І Галька тепер мені до фєні. Кругом мене другі повзають, їх даже роздівать не треба, самі все роблять і виполняють всі мої желанія – як золоті рибки долгожданні. І тепер я можу не тільки в стоптаних сапогах ходить, як ото колись у Союзі один цар ходив, а вообше - в трусах,  в затіньонних, як стьокла у мого джипа.

Тільки тепер багато не вип’єш, бо кругом оті з тєлєкамерами і фотоапаратами бігають. Правда, целі у них разні. Напрімєр, одна така дуже нахабна була, все бігала й бігала за мною з фотоапаратом і хотіла узнать, у якому багацтві я живу. Я пригласив у джип і сказав, шо ... Читати далі"

Не дуже хочеться мені говорить, а нада. Бо темно кругом стає, скучно і навіть по-чєловєчєскі погано. А через це все ближче стає бутилка – і народ постєпенно спивається. Бо у нього абсолютно ніякої защіти немає од глупості разних начальников. А потому я вчора вечером  тоже защитилась однією бутилочкою. І вчора було харашо: всі такі дружні були, обнімалися, цілувалися. Зато тепер мені погано, дуже погано.

Та тепер я полностю розумію мій народ і знаю, як йому погано живеться. А після вчорашнього я поняла, шо без любові, без участія серця радість триває недовго, а потом наступає наказаніє. Серце – це наш сімвол сопротівлєнія протів усіх не ... Читати далі"

Я тихенько спустився туда, де  їх ще не було, бо  після очередной п’янки вони заснули в обьятіях, і я почуствував себе вільним і зовсім свободним. Це така собі строїтельна площадка, на якій стоїть недостроєна девятиетажка без вікон і дверей. Тут ні людей немає, ні голубів, і даже криси не поселилися, бо дуже жарко.

А я ж не просто так: я у формі спустився з неба, як той павучок, досі людству незнакомий, у зеленій формі, а на поясі – аж дві фляги. Одна – з холодною-холодною водою, а друга – «ензе»: непрікосновєнний ... Читати далі"

Багато кругом всяких бездарних дамочок бігає, нічого унікального в них немає, бо всі вони одінаково устроєні. То лучче б уже  тими тряпками не прикривалися. Хіба шо коли холодно? .. Та пішли вони!.. Тільки думать мішають.. А я якраз вспоминаю…

Да, велика сцена була… А людей!.. І всі на мене дивилися, мені молилися, А я ж нікого не трогав, а літав у своїх думках високо-високо, над прапорами і  оранжевими лєнточками. На фіга ота мєлка бездарность на високих каблуках  випнулася?.. І що з того стало? – У Зміючку ... Читати далі"

Сьогодні під час обіду, десь уже після третьої, ми уговорили Гальку зіграть на право обладать пресмикающейся, бо шось вона останнім часом все працює і працює, і ніяк не розслабляється. Вона для прілічія трохи поламалась, а потом все-таки  согласилась.

Грали ми за більярдним столом у дурака, у тому сараї, де лежали всякі прапори, бумажки агітаціонні, газети та всяке інше барахло ще з тих врємьон, коли ото на великій площаді палатки виставляли,  музикм там було багацько, їсти от пуза і танцювати.. А більярдний стол, значить, ... Читати далі"

Прилетілось мені нічого: сів на голову якогось пам’ятника біля пошти. Лавочки там всякі стоять,  підозрілі дамочки в коротких шортах шастають туди-сюди, а перед глазами – сухе дерево.  А я сидю й думаю, що соколом так і не став, і так само засохну, як те бєдне деревце. З їдою поки не трудно. І сємєчки є, і хліб ті дамочки кидають. Та коли б вони знали, що я можу  вжалити, як  жміль, то так би нечемно на мене ... Читати далі"