Я тихенько спустився туда, де  їх ще не було, бо  після очередной п’янки вони заснули в обьятіях, і я почуствував себе вільним і зовсім свободним. Це така собі строїтельна площадка, на якій стоїть недостроєна девятиетажка без вікон і дверей. Тут ні людей немає, ні голубів, і даже криси не поселилися, бо дуже жарко.

А я ж не просто так: я у формі спустився з неба, як той павучок, досі людству незнакомий, у зеленій формі, а на поясі – аж дві фляги. Одна – з холодною-холодною водою, а друга – «ензе»: непрікосновєнний запас називається. Я тільки шо  сів у підвалі  на досточку, яку поставив на кирпичі і «прикоснувся» грамів на двісті. І зразу відчув, шо небо трохи посвітлішало, але жара все рівно  не спала. Розумію, що моя тепер основна задача  (якщо сказать громко) – схватить бога за бороду. А якщо говорить прощє, то це значить на п’ять років сісти на саме велике крісло в странє, з якого тебе бачить даже послідня неблагодарна скотіна. О! – За це обов’язково треба ще раз «прикоснуться» грам десь на пятдесять – до сотні. Будьмо! Гей!

                                                                                                          Івануха ЦЕЦЕНЮК,

кмітлива дитина із гарячим і вже зайнятим серцем.