ПРОМІНЬ ПОШУКУ

Куди прямує театр

«Кривбасса-Барабаса»?

Складно відповісти на запитання, вміщене в заголовку. Легше отримати відповідь навіть на інше: «Чому міськрада так довго не хотіла голосувати за те, що Росія сьогодні – агресор по відношенню до України і чому вона, врешті, за те проголосувала, але з численними «якщо»?». Бо тут відповідь лежить на поверхні: не могли вчорашні «регіонали» й комуністи, які чимало років поспіль служили ЯНУКОВИЧУ «сотоварищи», добровільно, без натиску людей, так би мовити, плюнути в обличчя йому, який знайшов прихисток від всенародного гніву саме в Росії і який разом зі своєю клікою перед цим зробив проросійськими і СБУ, і керівництво армією, і багато ще чого, що стало причиною загибелі тисяч українців – бо відчувають з ним свого роду «родство» у своїх політичних уподобаннях. Але «театр довіри» собі вони таки створили, роками й цілими десятиліттями використовуючи для цього так звані «комунальні ЗМІ». І чи не найбільше – газету «Червоний гірник». Погортавши її сторінки і вчитавшись у тексти за листопад-січень 2014-15 років, учергове переконуєшся, що ніяка це не загальноміська газета, а їхня (мсцевих правителів, які один одного вихваляють, вітають, нагороджують та при цьому ще й широко популяризують державну мову агресора, який сьогодні нищить українців).

1. ВІЛКУЛАМ ЦІКАВА ВЛАДА, САМОПІАР ТА САМОРЕКЛАМА

У 8-ми числах газети за листопад міститься аж 7 матеріалів з викладом ідей Олександра ВІЛКУЛА, колишнього віце-прем’єра уряду України і керівника Дніпропетровської обласної організації «Партії регіонів», а нині – одного з лідерів «Опозиційного блоку» у Верховній Раді України. Причому всі вони – виключно російською мовою; та й рубрики, під якими вони вміщені, – теж російською. Чи патріотично це в україномовній газеті і чи дуже на часі (особливо, коли врахувати, що Росія без оголошення війни окупувала Крим і намагається загарбати всю Україну)? Швидше за все, цього правителя такі питання не хвилюють. Бо він уже подбав про те, щоб виглядати справжнім патріотом, оскільки створив цілий свій фонд під назвою «Украинская перспектива». А завдяки цьому «Червоному гірнику», а також численним піарникам в інтернет-просторі уже, мабуть, і особливо розвинуті немовлята знають, що він, так би мовити, не покладаючи рук, допомагає фронту. Лише протягом грудня минулого року в цій газеті було вміщено аж три дописи про таку його допомогу. Хто ще в місті може похвалитися подібними досягненнями? – А й близько немає таких!.. І то, виходить, дрібниці, що в традиціях Святого Миколая (про якого не забувають писати ті ж червоногірничани, пов’язуючи його з нашим містом) - зовсім інша поведінка? Тому що він - не такий. А значить: «Дайош рекламу!», «Дайош піар!».

Раніше часто стверджували, що реклама – це двигун прогресу, а от у сім’ї правителів нашого міста реклама і її різновид самопіар – це вже просто звичайнісінький елемент їхнього життя: приблизно те ж саме, що склянку води випити. Та й вшанування місцевого «вишестоящого» з боку підлеглих – з тієї ж, так би мовити, опери. Були випадки, коли мало не ціла зала вітала його стоячи під час появи в президії. Тож немає чого дивуватися тому факту, що чи не в кожному числі газети місцеві владці вітають криворіжців з нагоди якогось чергового (професійного чи рангом вищого – аж до державного!) свята, цим самим себе «перед масами» демонструючи. Бувало, що аж на півсторінки (зазвичай, - другої) розлягалися такого штибу іінформаційно порожні привітання. А от щоб місцевого «головного вищестоящого» привітати, потрібна неодмінно тільки перша сторінка!.. Що й зробили «криворізька міська рада і виконком», привітавши в одному з чисел міського голову Юрія ВІЛКУЛА з днем народження. Але хіба ми не знайомі з подібними «традиціями»? А згадайте-но «таваріща СТАЛІНА», «Лєаніда Ілліча» або сьогоднішнього головного «вождя» агресорів «гаспадіна ПУТІНА», якого славить оскаженіла від крові Росія мало не у всіх тамтешніх державних і приватних ЗМІ, бо вже сотворили своїм підлабузництвом і «чінопочітанієм» двохголового «змія-кумира»!.. А ми що робимо, га?..

Але при всьому цьому мені,наприклад, зрозуміло, що наші місцеві владці на пропозицію «постити» щодо самопіару, бути набагато скромнішими у своїй поведінці і надати можливість не тільки «сєбє любімим» висловлюватися на сторінках «загальноміської газети», а й криворіжцям, які мають іншу позицію щодо розвитку рідного краю, у крайньому випадку зберуть «бажаючих» у якомусь тісному душному приміщенні, «штоби подіскутіровалі», і вважатимуть, що таким чином забезпечили в місті свободу слова і демократію.

2. А ЧОМУ ТАКИЙ «ВЕРЕСК» З ПРИВОДУ «КУЧКІ»?

З кінця листопада, весь грудень і січень чи не найбільше уваги газета чомусь приділяла діям «кучкі радікалов». Саме так (і знову – російською мовою) йшлося у числі першому газети за 2015 рік про дії повсталих проти місцевої влади криворіжців під керівництвом підприємця Ірини ТУРОВСЬКОЇ. Це тому, що люди насмілилися спочатку розбити намети навпроти приміщення міськради, а потім – проникнути в те приміщення і вимагати відставки міського голови Юрія ВІЛКУЛА та введення в Кривому Розі прямого президентського правління. Але якщо це справді лише «кучка радікалов», то чого такий вереск у пресі? І де ж були «Червоний гірник» і місцева влада зі своєю «решительной пазіцієй» у листопаді й грудні 2013-го року та ще пів-січня 2014-го, коли тут діяв ЄВРОМАЙДАН із сотнями й сотнями криворіжців? – Жодної інформації не було про те! А тепер, значить, злякалися, що влада вислизає з рук? Адже у вище згаданому за цей рік числі газети крупними літерами було виписано наступне: «Криворожане создали общественный сонет в поддержку мэра Юрия ВИЛКУЛА и осудили действия кучки радикалов, пытающихся дестабилизировать ситуацію в городе». А де ж ви, панове, були раніше? Чому вчорашньо-сьогоднішня влада в місті лише самопіариться і створює собі рекламу і не дає можливості на сторінках заснованої міськрадою газети висловити інші точки зору, які з місцево-провладними розбігаються? Чому засілання сесії міськради не транслює якщо не в прямому ефірі по «Рудані», то хоча ю через підсилювач – на площу перед приміщенням міськради? Чому міська влада ховається від криворіжців і не хоче відкрито спілкуватися?

3. КІЛЕРСЬКА ПОЗИЦІЯ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ

Але таке зверхнє ставлення до криворіжців, яке вона демонструє зі сторінок «Червоного гірника», і таке начебто своє довготерпіння до дій повсталих (окрім, звичайно, згадуваного вже «вереску» в газеті), - то ще як щось поверхове, як щось акторське, а не її справжня суть. Бо тут вона ще не виступає в ролі кілера, якою вона себе яскраво продемонструвала по відношенню до Криворізького міського об’єднання ВУТ «Просвіта» імені Тараса ШЕВЧЕНКА і до газети об’єднання, ще починаючи з 2008-2009 років. Бо вихідні дані газети на офіційному сайті Кривого Рогу виставили тільки під загрозою оголошення протестного голодування, а на міському ресурсному центрі вони відсутні й досі. До речі, на офіційному «Промінь Просвіти» самостійно позначений владою як виданням «націоналістичного спрямування». А організацію просто не захотіли реєструвати, зареєструвавши замість неї неіснуючу, а її керівником «пропечатали» одного з кореспондентів того ж «Червоного гірника». А от що робитиме керівний «Кривбасс-Барабас» зі своїм «театром довіри», якому зі сторінок газети чіпляє локшину на вуха, покаже час.