Форма входу |
|---|
Категорії розділу | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
Пошук |
|---|
Наше опитування |
|---|
Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
ПРОМІНЬ ПОШУКУ
Каталог статей
| Головна » Статті » ПРОЗА |
| У категорії матеріалів: 8 Показано матеріалів: 1-8 |
Сортувати по: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарям · Переглядам
|
Чотири години поспіль Юрко (разом з іншими чоловіками й жінками) видовбував каміння холодної київської бруківки, наповнював ними жорсткий чорний мішок і на тлі палаючих шин та кіптяви аж до небес перевозив його на велосипеді нашим молодим оборонцям біля барикад. А “беркути” в уніформі були з іншого боку: там, куди стлався чорний дим. |
|
«Цензура – не химера, а цілком
гармонійне утворення з метою благополучного функціонування влади, бо мета
останньої лише одна: підкорювати людей і пояснювати їм, що без покори в країні
настануть хаос і анархія з подальшим захопленням її території ворогом. |
|
«Свобода слова – триєдина, і хто
цього не розуміє, той не живе вільною людиною і не страждає, долаючи перешкоди
на своєму життєвому шляху задля духовного зростання, а живе собі звичайною
свинкою, задоволеною вже тим, що її
оточення обслуговує з усіх боків її прості й земні потреби тіла». |
|
Розплющивши очі й ледь повернувши голову до вікна, Андрій відчув, що ніби і те вікно, і одвірки, і двері, і геть все-все в будинку похитнулося, а потім - поплило перед очима. Тому він закрив очі ійзатримав дихання. І осьтак, із закритими очима, він повільно піднявся зі свого ліжка в передпокої і всівся на ньому. Відкрив очі, піднявся: ніби попустило. Він розумів, що все це -–від горілки. Але – не тільки від неї. Бо багато разів уже хотілося ось так напитися, а потім – ніколи вже не прокидатися. Ні-ко-ли... Повернувшись за кілька хвилин зі двору, Андрій наткнувся очима на купу вирізок із газет і журналів, які лежали на столі, а на тій купі – чистий папір із трьома літерами по ді агоналі: Х Р Ю. |
|
- Івасику-!васику, не поспішай лягати спати, а розгорни цей пакуночок і
уяви собі, яким ти можеш стати завтра, післязавтра і потім
пізніше: коли виростеш, - і рука опустила пакуночок на дерев’яну підлогу, а сама зникла, зачинивши
двері. |
|
- Мурчику-Мурчику, - промовляла стиха Катруся, - якби ж ти був справді дуже розумний і прудкий, то допоміг би мені… Допоміг би мені зробити так, щоб той далекий-далекий Творець і підзоряний зайчик, про яких мені розповідала мама, почули мене… |
|
Звістка про знайдений напис швидко всіх облетіла - і люди рушили трьома колонами у своє майбутнє. Щоправда, права й ліва були дуже короткими і майже непомітними, бо НАРОД пішов прямо, розуміючи, що і за „ліве”, і за „праве” неодмінно буде розплата (це йому підказував уже набутий досвід). Тож і пішов „у єдино вірному напрямку”. |
|
Вже біля фонтану, перед казкової краси спорудою санаторію, серце в його грудях тріпотіло від передчуття злету до висот невимовної краси. А коли сидів у своєму номері на широкому ліжку і у відчинене вікно на другому поверсі раптом залетів дзвінкоголосий сміх, серце, як йому здалося, на мить зупинилось. Воно так защеміло, що Дмитро змушений був обома руками схопитися за груди. |