Такі слова із вуст малої Тлі,

Що сік смоктала із куща Калини,

Мільйонами розносили її

Пихаті родичі садами України.

Адже давно нема відмінностей

Між диктатурою і діями

Братів нахабних, що розмножують

Свої видання, наче спорами,

Та то лиш мить була, бо знов стоїть

Підвладне Бидло, тіло аж тремтить

В бажанні швидше голову схилити

І свою спину нижче опустити,

Мабуть, в ангели, в святі

Його всі тепер путі.

Брудноязикі там, як вдома:

Лизати бруд – їм роль знайома,

Дійшов до центру, глядь,  аж  всюди Тля:

Розбухла біло-синя й інша всяка…

Нема людей, лише худий Собака

Стрів на проході, хоч навкруг – його земля!..

Підставили ми надра, щоб довбали,

Та краще б того, з трону, з…

 Навіть в ролі депутата

 Ціле місто – його хата.

Стоїть на обороні язика,

Який тепер у нього по коліна...