(Есей зі світлиною)
Місто пульсує розмаїттям бажань його жителів, яких – сотні тисяч, і у кожного – свої проблеми і здобутки. Вкинуті долею на арену життєвих випробувань, далеко не всі вони розуміють, що кожному треба мислити самостійно, а не бездумно слідувати наказам свого начальства на роботі чи життєвим настановам більш багатих і успішних родичів, сусідів чи то просто знайомих. І якраз біда в тому, що вони звикли коритися вищестоящим і дослухатися до порад успішних, бо «так - легше: не треба відповідати за свої рішення», а тому – «нехай у начальства за те голова болить», та й взагалі «краще не висовуватися, щоб зберегтися». І ось такий «гвинтик-виконавець» ще з часів радянського минулого густо заполонив простори цехів, шахт і всіляких закладів та організацій на всю свою довжину третього за протяжністю міста у світі, яке залишило далеко позаду за цим &l
...
Читати далі »
