1

Ми – позаштатні в позі штата на дивані

В обіймах шаха неошатних

І з матом на розкрилених вустах,

Нечесані, невимиті у вані,

Розіп’яті і в селах, і в містах

На тлі всіх териконів шахтних.

2.

Ми рухнули із неба на диван,

Де кровососи зграями кочують

У пошуках тілесного життя,

І там поринули у сон-обман

Про начебто високе майбуття,

Хоча насправді там чорти ночують.

3.

У матерщині марева забули Батьківщину,

Яка звалилася посеред мрій

На дно безрадісного океану

Тим ангелом небесним, що в страшну годину

Нам дарував і захист, і тепло жадане,

А нині – в колі надглибоких безнадій.

4.

Ми Укруїну утворили з того зла,

Що руйнувало наші душі нерозкуті

В сім’ї народів на великому дивані,

Де всі джерела нашого тепла

Чужі вуста пили, колись – недоторканні,

Тож і залишимось: і голі, і забуті.

5.

І тільки заклик із небес, із висоти,

Далекий, нерозбірливий для мас,

Дає нам шанс піднятися з дивану,

Де кровососи голі і чорти,

І до зірок піднести з океану

Забуту матінку, що викохала нас