ПРОМІНЬ ПОШУКУ

Вчора (5 червня) правляча в Україні партія (Партія регіонів) перейшла ту межу, за якою вона вже не має права, як на мене, представляти інтереси українського народу. Бо увімкнула своїм рішенням механізм зі знищення в Україні української мови як державної. І якраз на базі криворізьких реалій це видно, мабуть, геть усім. Навіть (це, звичайно ж, гіпербола) - і тому сліпому на одне око козаку, що завмер верхи на коняці біля приміщення виконкому міськради. Бо якраз до того приміщення 5 червня після 9-ї години (на підтримку всеукраїнської акції) вийшло зо два десятка криворіжців, аби висловити свій протест проти прийняття Верховною Радою проекту № 9073 "Про засади державної мовної політики" як Закону України. Оскільки російська мова (відповідно до трактування того проекту закону) мала б стати на Дніпропетровщині і в Кривому Розі регіональною, група місцевих жителів як громадян України звернулася з цього приводу до міського голови Юрія ВІЛКУЛА з листом, у якому, зокрема, зазначено таке:

«Ми вважаємо, що сьогодні в Україні нагальною є потреба забезпечення розвитку  і  функціонування  української мови як державної в  усіх  сферах суспільного  життя  на  всій  території України. І це треба робити у першу чергу на місцевому, регіональному рівні. На жаль, у Кривому Розі ця проблема також штучно не помічається владою, яку Ви очолюєте, а реальні рішення і дії представників місцевих органів державної влади спрямовані більшою мірою  не на забезпечення, а на ліквідацію умов  розвитку  і  функціонування  української мови як державної в  усіх  сферах суспільного  життя  на  всій  території Кривого Рогу».

Неналежне ж ставлення, з порушенням вимог українського законодавства щодо обов’язку українських посадовців користуватися державною мовою, я відзначаю в тому, як спілкувалися представники влади зі мною, а також – із полковником Петром ЛИСЕНКОМ, котрий змушений був (перед тим, як зачитати листа) пояснювати представниці відділу внутрішньої політики виконкому міськради (вона так себе назвала), якою мовою їй треба спілкуватися з громадянами України. Серед учасників акції були журналіст і письменник Володимир СТЕЦЮК, активіст однієї з громадських організацій Олег ЗАБОЯК, журналіст Володимир ГОНЧАР та інші.

 Але не тільки в тому моменті, на мій погляд, були помічені порушення…

Тоді, коли я під час цієї акції перед приміщенням Криворізької міської ради роздавав криворіжцям примірники газети «Промінь Просвіти», до мене з того приміщення  підійшов один чоловік у формі охоронця. Він не назвав себе й не захотів показувати посвідчення (сказавши «я єво пастірал»), ховав своє обличчя, коли я намагався його сфотографувати (й навіть пригрозив, що може в мене забрати фотоапарат, яким я робив зйомку.  Він спілкувався зі мною такими словами: «Яка вам разніца, хто я такий?.. Оно Вам нада?..», а потім продовжив: «Но только єдінствєно, шо я не міліціанєр, у нас часноє охраноє общєство… виконком нас нанял…».

Підійшов також чоловік у цивільному одязі, який назвав себе так: «Я здєсь начальнік участка НЄПОМНЯЩИЙ Алєксандр Вікторовіч» і показав посвідчення, але так швидко, що я не зміг уважно прочитати, що там було написано. Він повідомив: «У мєня і моїх хлопцев могут бить проблеми». Йому (як і попередньому у формі охоронця) не подобалось, що я роздаю газети перед приміщенням міськради і він зауважив: «Просто может бить в- то как частная прєпрініматєльськая дєятєльность». – І це при тому, що кожний бажаючий міг прочитати в мене на табличці, що бовталася на грудях, хто я такий і кого представляю. Тож можете, шановні читачі, тільки уявити собі, як би діяли ці «блюстітєлі парядка», як би мовою була б регіональна російська, а тут я ще «бовтаюсь під ногами зі своєю єдиною україномовною…» Не хочеться продовжувати…