ПРОМІНЬ ПОШУКУ

 (ФЕЙЛЕТОН)

ХОЧ ВІДОМО всім, що не хлібом єдиним (тим більше, – не помідором чи то перцем) живе людина, криворіжці чомусь у величезній нерозвинутій масі своїй із цим не погоджуються. І тому витрачають шалену кількість дорогоцінного часу (а ще більше – здоров’я) на оте малоперспективне повзання на грядках із застосуванням деяких елементів нетрадиційної гімнастики. І зовсім по-іншому себе поводять справді діяльна й турботлива місцева влада та місцевий суд. Особливо яскраво це продемонструвало останнє рішення Центрально-міського районного суду під головуванням судді Олени М’ЯСОЄДОВОЇ від 27 липня цього року щодо позову про необхідність знесення прибудови до будинку № 1, що на вулиці Пушкіна.

Там чітко написано: «Зобов’язати відповідачів: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Центпромінвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Центрсервіс» привести прибудову магазину продовольчих товарів до квартири №3 в жилому будинку №1 по вул. Пушкіна в Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу у відповідність до будівельних та санітарних норм у відповідності до пп. 1-4 висновку судової експертизи №2 від 10.03.2011 року та пунктів 1-6 додаткової експертизи №15 від 12.06.2012 року».

І то несуттєва така собі дрібниця, що прибудову було споруджено не до квартири, а до цілого будинку; що магазину продовольчих товарів за цією адресою взагалі немає, а там знаходиться величезне кафе на 80 місць (та ще й з «літником) і зал для комп’ютерних ігор; що мешканцям цього будинку взагалі не було відомо про те, що тут будуть споруджені колись кафе, приміщення для гральних автоматів, зал для комп’ютерних ігор…

Тому вкотре доводиться констатувати, що у наших громадян взагалі відсутня і елементарна уява,  і буденна увага до того, що написано, а не до того, що їм там ввижається.

Адже шановна пані МЯСОЄДОВА і з самого початку, і пізніше (протягом майже чотирьох з половиною років, доки розв’язувалася ця справа в суді) повторювала-заклинала ГАСЛО СВОЄЇ МИРОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, яке у формі запитання звучало приблизно так  (а зверталася вона переважно тільки до позивача): «А чи не хочете Ви піти на мирову угоду?». Тож оскільки позивачі на мирову угоду не пішли, а все одно вважали, що прибудову цю потрібно знести, вона й винесла рішення про можливу перебудову тієї прибудови (без ніякого там знесення!!!). І що тут незрозумілого? І яке їхнє діло, скільки будуть проектувати ту перебудову прибудови і скільки будуть потім перебудовувати? Уважніше треба читати тексти, починаючи від назви самих фірм. А там написано: «товариство з ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ». Тож вони відповідають за все скоєне ЛИШЕ ЧАСТКОВО, і все. А позивачам за моральну шкоду суддя присудила аж 50 тисяч гривень відшкодування на чотирьох, разом із неповнолітньою дитиною-інвалідом).

Так, це правда, що весь будинок у тріщинах (а до будівництва їх не було), що двічі вже мало не згорів через те, що вже два роки як тимчасовий електропровід повісили замість прихованої електропроводки. Але ж вистояв будинок, не згорів-таки. І це найголовніше. А ще скаржаться, що на голову їм сиплеться сухий розчин з балконів і звідти стирчить гола арматура, що комерційні структури будинок оперезали електрокабелем і відібрали у його мешканців для своїх потреб більше 70-ти відсотків прибудинкової території… Все це можна зрозуміти… Не дуже зручно, певна річ... Та, на превеликий жаль, вони не бачать, не відчувають, що наше місто у тій його частині (в районі вулиці Пушкіна) йде семимильними кроками у світле своє майбутнє. Повторюю: уява у людей не працює. Бо коли  придивилися б збоку, то одразу усвідомили б, що це ніяке не кафе, не якийсь там зал для гральних автоматів (і тим більше - не злощасна аптека) диктують їм нові правила життя й поведінки у громадських місцях, А СУЧАСНИЙ СИМПАТИЧНИЙ МОНСТРИК із дуже розвинутим почуттям гумору. Він же просто грається з ними, з мешканцями того будинку. Бо він добрий. А коли б захотів, то давно б уже усіх тих мешканців кудись у віддалений від центру гуртожиток відселили, а тут провели б показовий капітальний ремонт: щоб ні тріщин тут не залишилось, ні самих балконів разом із арматурою й тими неспокійними мешканцями з усіх дев’яти поверхів. І віддали б ті приміщення під якийсь дуже солідний банк. Так ні, симпатичний монстрик той (з обмеженою відповідальністю) грається з ними, хоче з ними якось по-людському у контакт увійти. А вони все скаржаться у різні інстанції, все бідкаються і судяться з владою, яка їм тільки добра й розквіту бажає.

А якби була у них розвинута уява і розвинута увага до процесів, які відбуваються навколо, то давно уже мали б помітити, що на тій прибудові поступово (із різних, поки що розкиданих на її даху елементів) формується поміст. Але то не вертолітний майданчик для місцевого мера (чи там губернатора) будується, ні! То буде потужна основа-постамент для величного пам’ятника. Ось чому під тією прибудовою неочікувано-негадано було викопано підвал об’ємом мало не 800 кубометрів. Потім, вочевидь, його заллють надміцним бетоном. І вже після цього на тій прибудові виросте пам’ятник, який буде значно вищим, ніж той багатостраждальний дев’ятиповерховий будинок із одним під’їздом. Це буде пам’ятник ВОЗЗ’ЄДНАННЯ СУДУ З АДМІНІСТРАЦІЄЮ МІСТА (Це вам не совєтська скульптура «Рабочій і калхозніца»!). Це буде пам’ятник ПОТУЗІ НОВОЇ ВЛАДИ. І є така інформація, що у фігурі суду ясно проглядатиметься фігура пані М’ЯСОЄДОВОЇ. А хто буде на місці АДМІНІСТРАЦІЇ? Самі поміркуйте… А то все про город та «недород»… про овочі, фрукти. Краще – про М’ЯСОЄДОВУ І СИМПАТИЧНОГО МОНСТРИКА ПОМІРКУЙТЕ…