Словосполучення
„Помаранчева революція” далеко не всім подобається. Частині – з тих причин, що
вони те дійство у 2004-му вперто називали (і називають сьогодні) „дискотекою”,
а є мудрагелі, які по-вченому доводять, що, бачте, істотних системних змін-зрушень
тоді в суспільстві не відбулося, а тому ніяка то, значить, не „революція”. Та
нехай собі вважають...
А я ж пам’ятаю, як
(попри горе й непроглядну бідність) серце злітало до невимовної високості в
щасті відчувати себе українцем, як здавалося, що народ у своїх мріях полишив,
нарешті, затягнутий павутиною кокон колись плазуючої гусениці й вилетів у
невідомий досі казковий простір волі райдужним хоробрим метеликом посеред
морозу!.. Тоді той метелик наших мрій і надій потужним променем світла розірвав
найгустішу темряву – і слово „МАЙДАН” стало у всьому світі символом свободи й
мудрості, і саме тоді в головах мільйонів і мільйонів іноземців поняття
„УКРАЇНА” відділилося від таких понять, як „совєтські”, „совєти”, „імперія зла”
та подібних до них і набуло справді самостійного значення. Бо це правда: спочатку було СЛОВО. А тепер
воно втілюється у повсякденну (некрасиву й навіть потворну, на перший погляд)
існуючу реальність. – Але паралельно, здавалось би, невиліковні рани від
розчарувань після несправджених наших надій поступово затягуються. Так, відбувається
оздоровлення суспільства й усвідомлення того, що ми вже – далеко не вчорашні,
що „наш паровоз вперед летит, в коммуне – остановка” – то не про нас, а про
вчорашніх десятиліттями обдурюваних рабів таке співалося й мовилося.
А ще (пам’ятаєте?)
тоді, всього лише шість років тому, найбрехливіші й найнахабніші з числа
багатих злодіїв та брехунів швидко палили компрометуючі їх „ангельські натури”
папери, пакували валізи й або втікали за кордон у свою „ласковую имперскую
обитель”, або на цілі місяці стулювали свої брехливі вуста і замовкали каменем.
Тож сьогодні ті
високі мрії-ідеї почали пробиватися в реальність, і тепер кожен мусить
зрозуміти, що перемога досягається лише в боротьбі (чи то з кров’ю, чи то –
без неї), а час фарисеїв минає, бо настає світанок. Та наскільки швидко настане
час пакувати валізи для провладних брехунів і злодіїв, це залежить лише від
мужності і сили віри у правильність своїх дій на своїй (Богом даній) землі
самих українців. – Тільки б знову масово не впасти в безпам’ятство, в якому й
досі ще перебувають мільйони!.. Але Україна вже прокидається – і от-от зійде
сонце не тільки на агіт-плакатах та на стрічках затятих мрійників, як це було
шість років тому, а - на тлі безкрайого неба, і ця гармонія добра і світла (на
віки і невід’ємно) втілиться в прапорі УКРАЇНСЬКОЇ САМОСТІЙНОЇ СОБОРНОЇ
ДЕРЖАВИ. Та це станеться колись пізніше. А поки що революція не завершилася,
вона продовжується…
|
