Влада в Україні
належить народу, а не посадовцям різних рівнів. У Конституції України (в статті
10) записано: «Держава забезпечує
всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного
життя на всій території України. В Україні
гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов
національних меншин України». Однак 5 червня стало тим днем, коли з ініціативи
Партії регіонів Верховна рада України своїм рішенням підтримати в першому
читанні законопроект «Про засади державної мовної політики» пішла, як на мене,
проти українського народу, УВІМКНУВШИ МЕХАНІЗМ ЗНИЩЕННЯ в Україні української
мови як державної. Скільки вже було сказано-написано про те, аби захищати
Конституцію України від всіляких змін? Скільки виголошено різних промов про те,
що потрібно, передусім, виконувати її вимоги й пристосовувати до них ті закони,
які приймаються на засіданнях Верховної Ради?! Але то були слова. Відповідно ж
до прийнятого рішення (коли цей законопроект буде проголосований і в другому
читанні), РОСІЙСЬКА МОВА МАЄ СТАТИ НА ТЕРИТОРІЇ ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ РЕГІОНАЛЬНОЮ.
Тобто (із урахуванням нинішнього її стану розвитку і впливу на всі, без
винятку, верстви населення) вона буде тоді взагалі поза конкуренцією. В першу
чергу – з боку української мови.
Бо (якщо говорити про
моє рідне Криворіжжя, звідки і в область прийшла нинішня влада), тут вищі
посадовці турбуються зовсім не про всебічний розвиток і функціонування
української мови в усіх сферах суспільного життя, як цього, передусім, вимагає
Конституція України. Навпаки: вони своїми виступами на зустрічах з людьми і в
місцевих ЗМІ ВСІЛЯКО ПРОПАГУЮТЬ російську, такими своїми діями прагнучи
ЗАВЕРШИТИ ОКУПАЦІЮ МОВНО-ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ на Дніпропетровщині і в
Кривому Розі: і батько й син ВІЛКУЛИ, і В’ячеслав ЗАДОРОЖНИЙ, і інші. Тож не
дивно, наприклад, що в Кривому Розі (це на 750 тисяч населення) лише одна
газета (та й та – на громадських засадах) виходить українською. Не дивує вже й
те, що різного роду наради, «оперативки» й збори на великих підприємствах (та й
не тільки на великих) проводяться російською, сила-силенна рекламних оголошень
– теж переважно російською… А в бібліотеках, у військкоматах, у центрах
зайнятості, у поштових відділеннях – та ж таки російська. То навіщо і від кого
її захищати? Навпаки: захищати потрібно Конституцію України і нашу державну
мову українську. ТЕРМІНОВО!!! Адже справа зайшла надто далеко. Наприклад, того
ж таки 5 червня охоронцям, які сиділи на першому поверсі в приміщенні
Криворізької міської ради, дуже не подобалось те, що я прямо перед тим
приміщенням роздавав криворіжцям єдину в місті україномовну газету, вони навіть
сказали, що у них «могут бить нєпріятнасті…». То я, виходить, - уже сьогодні вигнанець
(та ще й безробітний кілька років поспіль) разом із моєю українською мовою і
єдиною україномовною газетою, яку роздавав українцям? А що ж тоді буде, коли
той закон проголосують? Здогадуєтесь?
|
