ПРОМІНЬ ПОШУКУ

Так сталося, що 2005-го року мешканців однопід’їздного  будинку №1, що по вулиці ПУШКІНА міста Кривого Рогу, опитували (як пізніше виявилося, - приблизно третини квартир), чи згодні вони на те, аби до будинку прибудували приміщення одноповерхового продовольчого магазину.  Чому ж ні? – Згодилися. Та їхньому  здивуванню (і не тільки йому) не було меж, коли 2006-го року тут реально «вималювалося» не приміщення обіцяного магазину, а ціле кафе, приміщення для аптеки «Фалбі», а на «додаток» - ще й зал для комп’ютерних ігор. Як вдалося пізніше з’ясувати, прибудовували не лише збоку, але і в глибину, і були там не тільки віртуальні «комп’ютерні ігри», а й реальні гральні автомати. Так, бо всупереч обіцянкам, тут, біля першої крупнопанельної дев’ятиповерхівки Кривого Рогу, спорудженої 1970-го року на честь 100-річчя від дня народження Володимира ЛЕНІНА, влаштували ще й «підвальчик», а якщо бути точнішим, - то величезний підвал об’ємом понад 600 кубометрів!..

Що цікаво, так це реальний (а не віртуальний) режим функціонування того кафе під назвою «Джеронімо». Відповідно до вимог законодавства України, воно мало працювати до 22-ї години, відповідно до дозволу Центрально-міської районної у місті ради – до 23-ї, а за спостереженнями мешканців будинку – фактично цілодобово, що завдавало неабияких клопотів тим мешканцям. Особливо - через те, що з приміщення (колишньої?) квартири №3 цього будинку, що на першому поверсі, дуже часто вночі доносилися численні стуки-грюки (як пояснювали, то розрубували м'ясо різних тварин з метою приготування страв для відвідувачів кафе). Але, як виявилося, це були ще далеко не всі «прелести жизни», бо реально утримувачі бізнесу та ті представники влади, які їм виставляють, так би мовити, рамки розбещеності й нахабства, вирішили невпинно просуватися ще далі, аби диктувати мешканцям будинку ті правила, які подобаються саме їм, а не реальним господарям своїх квартир.

Так, бо влітку 2010-го року тут повісили «тимчасовий» кабель з електродротом (замість прихованої проводки, що була згідно проекту будинку), який кожного дня (уже незабаром з того часу рік спливе) являє собою можливу загрозу для життя мешканців будинку, а в березні нинішнього будинок оперезали ще й іншим кабелем з електропроводом, не спитавши на це жодного дозволу у тих людей, які тут проживають. «Хто ви такі без ОСББ? – недбало-зверхньо кинула у відповідь на обурення приблизно десятка мешканців квартир головний інженер ЖЕО №20 Лариса РУДНІК 23 березня, - от об’єднаєтеся в юридичну особу, тоді й будете вимагати, а поки що приймаємо рішення ми».

Не зайвим при цьому буде додати, що в будинку (і в окремих його квартирах, і на стінах сходової клітини) багато тріщин, що з лоджій то там, то тут стирчить гола арматура й сиплеться на голови людей не штукатурка, а колись міцний розчин з бетону. Люди про це все ще пишуть у різні інстанції, вимагають конкретних дій, але у відповідь отримують тільки відписки і таке стабільно зверхнє ставлення до них з боку влади, яке можна порівняти хіба що з образом всесильного полоза-удава, котрий із посмішкою на своїх жирних губах спостерігає за метушнею «підлеглих кроликів», бо впевнений: все одно буде так, як він схоче. Тобто, все це дуже схоже на нагнітання страху й пригніченості з метою викликати жах і залишити думки не те що про спротив, а навіть про мінімальну надію якось  захиститися від цього запеклого наступу на їхні інтереси. А це вже є елементами терору.

Становище мешканців 36-ти квартир будинку можна назвати вкрай поганим і майже безперспективним ще й з тієї причини, що в Кривому Розі таке поняття, як «свобода слова» і «демократія» - речі суто умовні й декларативні, бо насправді тут лише одна-дві газети на все 700-тисячне місто реально виступають на захист прав людини, а всі інші – в ролі такої собі розширеної піар-служби місцевої влади. Кілька матеріалів про цей будинок опублікувала на своїх сторінках лише місцева газета «Промінь Просвіти». Зокрема, - кореспонденцію «Чи дограється влада Кривого Рогу до катастрофи біля «Джеронімо»?» в червні минулого року та ще один допис (в лютому вже нинішнього року) під заголовком «Тиха війна», службова недбалість чи просто безлад по-криворізькому?». Після цього редакція звернулася з інформаційним запитом до міського голови Юрія ВІЛКУЛА. В ньому було два запитання:

1. «Яких заходів протягом 2010-2011 років ужито, аби забезпечити безпечне життя громадян, що мешкають у дев’ятиповерховому будинку №1 на вулиці ПУШКІНА і які в цьому відношенні були здійснені конкретні роботи?».

2. «Які обсяги робіт (і які саме) виконано з тією метою, аби прибудинкова територія вищеназваного будинку, що на вулиці ПУШКІНА, була в такому стані, щоб унеможливити погіршення умов життя мешканців цього будинку й забезпечити проведення захисних і рятувальних робіт у випадку можливої аварії?».

Однак у відповідь на звернення не було помітно жодних реальних дій, а надійшла звичайна відписка (причому – не від міського голови, а від голови районної у місті ради І.П.САЛТОВСЬКОЇ). І окремі формулювання з тієї так званої відповіді на інформаційний запит взагалі скидаються більше на те, що чиновник просто не розуміє, про що пише. Ось цитата звідти для прикладу: «По суті інформаційного запиту повідомляю, що теперішній технічний стан житлового будинку №1 на вул. ПУШКІНА задовільний та не пов'язаний з вбудованими у перший поверх будинку об’єктами бізнесу, а виник унаслідок його тривалої експлуатації». І взагалі, про які  таємничі об’єкти бізнесу (бо вони не названі) йде мова? Природу такого роду відповідей можна пояснити лише одним: пудрять мізки й плодять відписки. А тим часом будинок руйнується й буде руйнуватися до тих пір, поки хтось згори не скомандує, щоб мешканці відселялися в інше місце («бо жити в ньому стало небезпечно!..»), а тому будинок будуть ремонтувати.