ПРОМІНЬ ПОШУКУ

Переді мною сиділи три жінки. Бліді і змарнілі, вибачте. І мені дуже рідко доводилося бачити в очах людей таку зажуру, майже приреченість, як у тих трьох, де на самому денці лежало прохання-благання про допомогу… І не тільки в очах, а і в листах-зверненнях до високопоставлених чиновників з міської влади, обласної влади і вище…

Ось, наприклад, рядки із одного з них - до міського голови Юрія ВІЛКУЛА (подаю мовою оригіналу):

«Обращаются к Вам жители города Кривого Рога. Мы, инвалиды 1 группы, находимся на программном гемодиализе в блоке искусственной почки 2-й городской больницы. Надеемся, что Вы поможете разобраться в сложившейся ситуации. Дело в том, что на протяжение 9-10 лет диализ проводился на аппаратах «FRESENIUS» и «ГАМБРО» с соответствующими расходными материалами, но с конца января 2011 года диализ проводится на расходных материалах фирмы «KAWASUMI LABORATORIES» (Япония). Больные начали отмечать ухудшение здоровья: повышение артериального давления,  (не коррегируемое медикаментозно), сильная головная боль, судороги, жжение во всем теле, зуд, тошнота, рвота, онемение пальцев  рук и ног, потеря зрения, привкус медикаментов во рту, общая слабость, невозможность выдержать положенное время диализа  (отключение раньше на 15-50 минут), расстройство сна, головокружение…». А завершувався цей лист (на світлині) такими словами: «Представьте себе наше отчаянное положение. Вопрос выживания, и всем на нас наплевать. Поэтому мы решили предать это как можно большей огласке. Может, хоть это поможет чиновникам Днепропетровской области понять, что эта стена непонимания просто обрекает тридцать человек на верную смерть. За период работы на новых расходных материалах уже два человека погибло, к сожалению, не успев поставить подписи в этом письме. Огромная просьба рассмотреть это письмо, и как можно раньше помогите решить нашу проблему. От этого зависит наша дальнейшая жизнь. ОЧЕНЬ ХОЧЕТСЯ ЖИТЬ!!! МЫ – ЖИТЕЛИ ВАШЕГО ГОРОДА, А ЗАЩИТИТЬ НАС НЕКОМУ!!! Ответ Днепропетровского облздрава на наше письмо прилагается». А після цього тексту – підписи.

З відповідей, на мій погляд, буде важливим подати лист від 27 травня 2011 року, підписаний головним лікарем комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І.МЕЧНИКОВА» В.О.ПАВЛОВИМ. Ось його зміст:

«На Ваше звернення до головного лікаря КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. МЕЧНИКОВА» ПАВЛОВА В.О. відповідаємо наступне.

05 травня 2011 року у зв’язку зі скаргами на погіршення самопочуття комісією фахівців лікарні були оглянуті хворі відділення амбулаторного гемодіалізу м. Кривий Ріг та проаналізовані дані лабораторних досліджень. При цьому об’єктивного погіршення стану оглянутих хворих не встановлено. За результатами досліджень крові  зроблений висновок про адекватність сеансів гемодіалізу. Використання діалізаторів «RENAK PS» виробництва «KAWASUMI LABORATORIES, INC» (Японія) в медичній практиці дозволено Міністерством охорони здоров’я України (свідоцтво про державну реєстрацію №9293/2010 від 10.02.2010 року), і вони сумісні з апаратами «штучна нирка» відділення гемодіалізу м. Кривий Ріг».  

При всьому цьому важливо спробувати дати відповідь на таке, наприклад, запитання: «Чому все-таки хворі, які  перебувають на гемодіалізі більше чотирьох років, змушені відмовлятися від використання діалізаторів японського виробництва і закуповують за свої гроші дуже дорогі – інших фірм?». Ці три жінки, Любов РОЖКОВСЬКА, Вікторія КОЧУБЕЙ і Оксана ЛАРІОНОВА, дають ту ж саму, що і в листах до владоможців, відповідь – ДУЖЕ ХОЧЕТЬСЯ ЖИТИ. При цьому слід зважити, що тільки один діалізатор (а ходити в лікарню життєво необхідно тричі на тиждень) коштує 400 гривень, і мінімальної пенсії (якщо навіть її всю використати лише для того, щоб купити ці необхідні для життя діалізатори і харчуватися тільки «чистим криворізьким повітрям», а на комунальні послуги просто плюнути і не сплачувати їх), НЕ ВИСТАЧИТЬ НАВІТЬ НА ОДИН ТИЖДЕНЬ!!! – Тобто, щоб прожити лише півроку, їм треба викласти не менше 30 тисяч гривень своїх грошей. Але при цьому, зважте, лікарні забиті тими «японськими», які, за оцінками свого самопочуття, жінки називають (в разі їх постійного використання) прямою дорогою на той світ. Через це кожна з них залізла у величезну боргову яму (а з кожним місяцем вона все глибшає, і стає майже неможливим знайти гроші), бо навіть та яма боргова дозволяє їм жити, а ті «RENAK PS» - лише торувати дорогу на той світ. І поки що ні міська влада, ні регіональна їм не допомогли. Або відмовчуються, або ж дають такі далекі від життя відповіді, як той вищеназваний головлікар знаменитої, на жаль, на весь світ лікарні. І ПРОСТО ДИКО СТАЄ ВІД ТАКОГО ЗБАЙДУЖІННЯ і до спантеличеного мозку від такого жорстокого ставлення до людей з боку лікарів і чиновників пробиваються лише дві думки-пояснення. ПЕРША – очевидно, обласна та міська влади стали учасниками всеукраїнського експерименту перед запровадженням медичної реформи і в даному випадку ставлять цей експеримент на інвалідах першої групи (бо, мабуть, вважають, що «їх уже не жалко…»). І ДРУГА – і в Кривому Розі править ВІЛКУЛ, і в області править ВІЛКУЛ (тут – батько, а там – син), а тому, мабуть, вони щось самі там вирішили, ПО-СІМЕЙНОМУ, і ці безневинні інваліди стали жертвами, бо ніхто (навіть сам ПРЕЗИДЕНТ) не може змінити цього їхнього спільного рішення. Такі мої припущення. Але хочеться вірити, що і серед лікарів, і серед чиновників переможе все-таки здоровий глузд, а не жорстокість і бездушність, і тоді ці мої припущення не стануть реаліями буття.