ПРОМІНЬ ПОШУКУ

(ФЕЙЛЕТОН)

І чого ото людей поперло жити в будинках між плитами? Та ще й – між крупними. Там же небезпечно, бо може якась плита тріснути, впасти, придавити… Інша справа – уже після життя. Тоді виглядає дуже гармонійним знаходження тіла під плитою у, так би мовити, абсолютно затишному місці і в стані абсолютного спокою. Бо якщо і зірветься раптом плита та придавить усією масою, то все одно боляче вже не буде. А тут ще за життя вирішили ризикувати… Причому масово, і не тисячами, а навіть мільйонами, переважною кількістю всього населення. Чого б то?

Очевидно, у кожного побутували цілими десятиліттями і побутують сьогодні якісь виключно свої розрахунки і всілякі мрії щодо цього. Але я впевнений, що якби, наприклад, мешканці дев’ятиповерхового будинку №1 на вулиці ПУШКІНА у місті Кривому Розі жили не в крупнопанельній (із великих плит) споруді, а в картонній, то вони були б і вихованішими, і спокійнішими, і впевненішими у своєму світлому майбутньому. Однак змушений констатувати, що зазвичай люди не розуміють (як це й раніше  спостерігалося) всієї глибини задуму і висоти польоту думки нашої народної влади, втіленої у місцевих мужах, котрі стоять на варті їхнього власного і сімейного спокою.

Тому місцева влада й змушена не одразу і не прямим текстом повідомляти, що хоче переселити всіх в акуратні багатоповерхові  хатинки з надміцного картону, а якось орієнтуватися на те, що населення  (в силу його неналежного рівня професійної підготовки до сучасних умов життя) просто поки що не зрозуміє і не бачить своєї абсолютної вигоди. Звідси й відповідний текст реагування  на звернення мешканців цього будинку, підписаний начальником управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради О. КАТРИЧЕНКОМ від 27 червня 2012 року:

«За дорученням міського голови ВІЛКУЛА Ю.Г. Ваше звернення з питання надання акту-огляду тріщин у будинку №1 на вул. Пушкіна та демонтажу вентиляційної системи розглянуто управлінням благоустрою та житлової політики виконкому міськради спільно з виконкомом Центрально-міської районної у місті ради та з’ясовано наступне… За інформацією КП «ЖЕО №20» будинок №1 на вул. Пушкіна 26.06.2012 обстежено спільно з мешканцями квартир №№ 21, 27, 34. На фасаді будинку виявлено незначні тріщини штукатурного покриття. З метою спостереження за змінами розміру тріщин встановлено маяки, про що складено відповідний акт…».

І навіщо тому недостатньо підготовленому до сучасного життя населенню знати, що існують якісь точні інструкції з цього приводу, у котрих зазначено про необхідність виготовлення маяків не з паперу , а з будівельного гіпсу (з алебастру), що закріплюються вони з обох боків і що попередньо (перед тим, як їх встановлювати), з поверхні стін необхідно видалити штукатурку? Навіщо писати про те, що тріщини в будинку, в основному, не на фасаді, а на стінах у під’їзді та в самих квартирах його мешканців і що вони не такі вже й «незначні»? Бо не треба людей лякати. Нехай думають, що їм це тільки ввижається. Бо найголовніше – це перспектива, а не сьогоднішнє майже суцільне болото негараздів. А в тому світлому майбутньому (як і у світлій перспективі до нього) стоятимуть всюди не важкі  багатоповерхівки з плит, а різнобарвні розмальовані картонні багатоповерхові хатинки. А в них –  гладесенькі стіни (без тріщин, без всіляких там «маяків»). А до них же так зручно клеїти ті паперові відповіді від високого начальства! Клей стільки захочеш: хоч сотнями, хоч цілими тисячами! Бо картон все стерпить, оскільки терпить же навіть папір такі відповіді!.. А значить і люди стануть більш терплячими, більш вихованими і не турбуватимуть більше владу з якихось незначних питань і не писатимуть про те, що у них там – якісь тріщини. Бо у картоні тріщин немає. А з будинком, звичайно ж, все може бути. Під Богом же усі ходимо. І що з того, що він двічі ледве не згорів, що з того, що весь - у тріщинах, що з балконів його сиплеться на голови пожильців висхлий бетон і місцями уже стирчить гола арматура, що з того, що він оперезаний кабелями комерційних структур і в нього забрано ними майже всю прибудинкову територію (а тому неможливо провести капітальний ремонт), що «відтяпали» й відгородили частину колективної площі на першому поверсі?.. Що з того? Треба більш глибоко вникати в думки місцевого високого начальства, треба допускати навіть майбутній картонний рай, бо не можна ж допустити, що йому на нас усіх просто начхати: разом з усіма нашими проблемами?

                                             Іван БІЛОХРЕСТ