Чому стогне земля
(Щодо конфлікту біля острова Тузла)
Боже! Скільки тих слів про братерство народів злетіло
У святі небеса і над світом злиденним кружля!
Скільки тих квіточок у букетиках дружби рясніло!..
То чому ж на кордоні під дамбою стогне земля?
Бо забуто слова, а ті квіти давно вже зів’яли,
Нова мода прийшла: продавати чуже і святе.
Так і нас поведуть на мотузці в чужинські підвали,
То вже може хоч там у свідомості щось проросте?..
Про коріння тоді у підвальній сирій холоднечі
Нагадає хіба що хирляве стебельце верби,
Та вже пізно, бо й спогад про зиму у баби на печі
Із дитинства далекого нам не розвіє журби.
Бо сьогодні під дамбою стогне земля, а не потім,
Ми сьогодні – за крок до неволі, війни і пітьми,
І розлучниця-осінь готує вінок в позолоті
Наче знає причину, чому ворогуємо ми.
А хіба ми не знаєм? - Бо правлять сексоти й бандити,
Україну й Росію зіштовхують тільки вони.
Їм такий ось конфлікт – наче золота дикого злиток:
Розділяй і пануй а передгроззі нової війни!
Тільки стогне земля і не хоче під чобіт лягати,
Хоче вільно родити, щоб квіти були, щоб слова
Із високих небес повернулись до рідної хати,
Де ще пам'ять про мир, про братерство і дружбу жива.
23 жовтня 2003 року