ПРОМІНЬ ПОШУКУ

Як до міста дотяг, так і ліг непритомний

На дорогу, яку не зустрінеш ніде,

Бо пізнав смак повітря із рідної домни

І упав на каміння, слизьке і руде.

Кривий Ріг – брудне місто,

Наче з гною намисто,

Де криві тротуари, розбиті мости.

Що кобила згубила,

З того трясця й зліпила,

Щоб із бруду і пилу у світ прорости.

Тут в далеку війну грають влада й малеча

(Сиві,  лисі, в погонах, а то й без трусів),

І якби встав з могили всіх воєн предтеча,

Так і той би втрутитися в гру не посмів.

Кривий Ріг в обороні

Навіть на стадіоні,

Там, де стяги червоні і досі в ціні.

І співають затято

Чи не кожного свята

Про весну сорок п’яту на давній війні.

Де колись Інгулець збагатів Саксаганню,

І де верби росли у єднанні дібров,

Там бульдозер пройшов і  пожрав, мов піранья,

І єднання святе, і журливу любов.

І тепер в Кривім Розі

Усе світле – в облозі,

В кабінетах при владі жирує пітьма.

Того, мабуть,  не буде,

Чого хочеться людям,

Бо все повниться брудом, а світла – катма.