Форма входу

Категорії розділу

ПАРОДІЯ [7]
СТАТТІ СЬОГОЧАСНІ [74]
Статті автора з 1 вересня 2009 року

Пошук

Календар

«  Січень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Архів записів

Наше опитування

Націоналізм як державна політика
Всього відповідей: 20

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


 ПРОСВІТА - КРИВИЙ РІГ


Субота, 18.11.2017, 21:20
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

ПРОМІНЬ ПОШУКУ

Головна » 2016 » Січень » 27 » Д Е Ц Е Н Т Р А Л І З А Ц І Я : як із «мухи» виростити «слона»
14:35
Д Е Ц Е Н Т Р А Л І З А Ц І Я : як із «мухи» виростити «слона»

Як відомо, суть реформи децентралізації - в передачі значних повноважень та бюджетів із центру на місця з метою наближення органів управління до громадян, від державних органів – до органів самоврядування, аби український народ  міг врядувати набагато ефективніше. Однак справа в тому, що така передача в кінцевому результаті  може лише підгодувати й без того розбухлі та знахабнілі від безкарності  мафіозні структури на місцях, а реформа так і залишиться безкрилим гаслом на кшталт «Ні брехні!» часів Помаранчевого Майдану 2004-го року. Тому так важливо сьогодні для проведення реформи (тобто – для  поліпшення життя людей) спочатку належним чином  підготувати  інформаційно-просвітницьке  підгрунтя і створити громади, а не одразу братися до справи на організаційному рівні .

  1. ГРОМАДЯНИ  і  «МІМІКРОБИ»

Лихо в тому, що із цим інформаційно-просвітницьким підґрунтям у нас постійно – проблеми. Тому велика недовіра до влади,  падає рівень життя, а мафіозні структури почувають себе, немов ті щуки у  воді.

Але найбільш повно ми, українці, відчули на собі силу агресивного антиукраїнського інформаційного впливу протягом останніх двох років. Бо в результаті такого впливу з боку пропагандистських ЗМІ Кремля ми спочатку програли інформаційну війну, а потім отримали тисячі загиблих у вже неоголошеній ворогом війні з використанням зброї знищення та втратили  частину території країни. А, крім цього, вже приблизно протягом  десяти (і це - щонайменше!) років маємо викривлену інформаційну картину того, що ж насправді відбувається  на території Україні з тієї причини, що сама інформація про події подається  не в інтересах українського народу, а в інтересах олігархів та їхньої обслуги, у руках яких – майже всі найбільш впливові медіа (в першу чергу, – телебачення).

І хоч сьогодні, вже в умовах війни,  відчутно  зменшилася кількість українців, які  керуються в житті принципом особистої вигоди і для яких все інше (включно з долею України у вже найближчому майбутньому) – щось таке далеке й незрозуміле, але, на превеликий жаль, їх ще багато, оскільки вони – є результативним продуктом того інформаційного впливу, який не вщухає, а навпаки – набирає обертів.  

 Та особисто я їх називаю не громадянами, а «мімікробами». Бо вони не мають твердих життєвих переконань і принципів, змінюють свою поведінку в залежності від обставин, у які потрапляють. Найголовніше ж – це те, що вони мімікрують (змінюються під оточення), щоб не вирізнятися й бути «такими, як всі» (за їхніми висловами), тобто - громадянами України лише за паспортом. Такі мімкруючі особини зазвичай мають дуже вузьке коло інтересів та потреб, яке замикається на комфорті для своєї особистості та на покорі «вищестоящому начальству», яке «дає заробити для сім’ї». І чим більша їх кількість, тим вищий рівень небезпеки для встановлення реальної свободи слова і демократії, для здійснення реформ з  метою поліпшення життя всіх українців.

  1. ЧИМ НЕБЕЗПЕЧНИЙ КРИВИЙ РІГ

І ось у цьому відношенні Кривий Ріг є справді показовим, а тому – небезпечним для реального здійснення оголошеної політики децентралізації в інтересах українського народу Бо ще успішніше місцеві злочинці на посадах, які діють безконтрольно, розграбують передані з центру кошти. Та (не меншою мірою) – небезпечним також для правдивого інформування про те, що відбувається.  А ось і  те коло реалій, завдяки яким така небезпека все наростає і наростає.

1. Кривий Ріг – це найбільший у складі України нереформований уламок Радянського Союзу («імперії зла» по-іншому) після його розпаду (за площею – другий  після Києва, за довжиною - третій у світі, а як центр гірничо-металургійного комплексу взагалі не має собі  рівних в Україні).

2. В місті - велика кількість підприємств із трудовими колективами понад тисячу працюючих, якими зручно маніпулювати, оскільки всюди незалежні профспілки не є відчутно впливовими формуваннями. Особливо ж – на ПАТ «Центральний ГЗК», де всього лише двоє  працівників є активістами НПГУ.

3. У місті – сотні громадських організацій, але лише декілька з них  інформують про діяльність у своїх ЗМІ.

4. На все величезне місто – лише одна  (уже – десятий рік поспіль) незалежна україномовна газета (та й та виходить на волонтерських засадах), до того ж, протягом останніх років і криворіжці, і жителі інших міст Дніпропетровщини навіть не мають змоги її передплатити через штучно створені рейдерами перепони..

5. У кіосках важко знайти україномовну пресу, а в ЗМІ серед піарників місцевої влади або комерційних структур, які обслуговують інтереси олігархів, так само важко знайти журналістів з незалежницькою позицією.

  1. ІЗ «МІМІКРОБІВ» МОЖНА УТВОРИТИ,

ШВИДШЕ ЗА ВСЕ,  БАНДУ,  А НЕ  ГРОМАДУ

Тому (після переліченого) і не дивно, що в місті (на двадцять п’ятому році незалежної України!)  тільки-тільки виростає і спинається на ноги українське громадянське суспільство. Але йому  надзвичайно важко доводиться діяти в умовах дезінформації, котру успішно під контролем місцевої влади поширюють всілякі «гірники»-«рудани»-«криворіжжя», де майже немає журналістів, а лише всілякі «язикаті хвеськи» на замовлення, котрі мімікрують (іноді вдаючи із себе патріотів), як їм диктує власна вигода та вищестояще начальство. А дехто з них останнім часом  навіть «зістрибнув» із цих підвладних структур,  відчувши запах грошей та побачивши можливості посісти якісь більш вигідні для себе посади. Наприклад, - у структурах суспільного мовлення, яке (хоч і в муках), але поступово народжується.

Дуже погано, що протягом багатьох років створена система взаємопідтримки між місцевою  адміністрацією та правоохоронними органами. І за умов нерозвинутого українського громадянського суспільства  її буде дуже важко зруйнувати, розірвати й викинути цілу низку її організаторів-мафіозі на смітник історії. Адже постійно, з дня у день, під впливом неправдивих місцевих ЗМІ,  «мімікроби» у великих трудових колективах, у школах, лікарнях та в бібліотеках  формуються у свого роду загони підтримки  сьогочасних місцевих владців. А ті  владці є такими ж «мімікробами», але вже зі значно розвинутими під час перебування на різних посадах  хапальними рефлексами. Це вже, як доводилося зазначати раніше, «павукоподібні мімікроби», які добре навчилися працювати-грабувати в тіні, видаючи брехню за правду. Тому за таких умов у багато разів легше створити банду (і не одну),  ніж  виростити діяльну громаду. І децентралізація в цьому випадку буде як «муха», котра буде чудовою поживою для таких «павукоподібних», а громадяни, відчувши ще більш шалене розграбування бюджетів, остаточно розчаруються  у необхідності вводити децентралізацію.

Що робити, аби такого не сталося? – Виростити із сучасної «мухи-поживи» (так привабливо виглядає сьогодні спроба децентралізувати бюджети  для місцевих владців)  господаря-слона, який остаточно розчавить «вчорашніх». Але для цього необхідна перевага насамперед на інформаційному фронті. І не де-небудь «на висоті», у Києвах-Львовах, а у нас, у Кривому Розі. Тобто, потрібно спочатку створити правдиве інформаційно-просвітницьке підґрунтя  і утворити під началом громадян України не тільки за паспортом громади. Це перший крок. Наднеобхідний. А потім уже можна робити й інші.

Категорія: СТАТТІ СЬОГОЧАСНІ | Переглядів: 151 | Додав: carbil2502 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: