Мене часто перебивають,  не дають договорити головного. А я ж думаю. А вони навколо мене зі своїми голими ляшками шастають і цим самим думать заважають.

А цієї ночі мені сон приснився…Ніби мене на руках  багато-багато таких красивих молодичок у коротких спідничках  винесли на престол і стали передо мною на коліна… Да, стали на коліна… А з лівого рукава мого піджака вилетіла маленька чорненька ласточка. Вона кружляла над головою. А я за нею все свою голову повертаю і повертаю…  Дивлюся, аж на ній щось таке написано. Початок не розберу, а в кінці написано «…форма». І тільки я оте наче розібрав, як та ласточка впала переді мною, я схилився над нею, а там – пусто… Навіть рукою провів – нічого. Я ж зразу захотів обдумати таку  ситуацію, та не сів, а впав – бо й того престолу  ззаду наче не стало. А ці молоденькі  своїми ляшками все блискають-блискають, завлікають мене у новий коловорот життя. І ось я вже торкаюся однієї ніжки… і раптом прокидаюся в кутку темного сараю. Холодно, вода з криші біжить. І сумно стало. Так сумно…   

Гриня ЖАЛЯЩИЙ, шукаючий корму для душі і тєла.