Форма входу

Категорії розділу

Мои статьи [0]
ПОЕЗІЯ [29]
(Тексти віршів українською та російською мовами)
ПРОЗА [8]
САТИРА ТА ГУМОР [34]
АДЕВАйся! [3]
Размышления на русском языке о внешнем и сущностном, об одежде Адамы и Евы (с одной стороны) и обо всем, тело покрывающим (с другой стороны), о духе и теле, о содержимом и обертке-упаковке.

Пошук

Наше опитування

Націоналізм як державна політика
Всього відповідей: 20

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


 ПРОСВІТА - КРИВИЙ РІГ


Середа, 16.08.2017, 19:54
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

ПРОМІНЬ ПОШУКУ

Каталог статей

Головна » Статті » САТИРА ТА ГУМОР

Садівник і Тля

        (Байка)

Чужинська Попелиця  (а простіше,- Тля)

Угледіла, де можна поживитись,

Щоб їсти й пити, тільки не трудитись,

Прибрала все до рук і вже гуля.

 

Господарює на городі Тля,

А Садівник відпочиває в хаті,

Заквітчаній, мов панночка на святі,

Бо знає, що навкруг – його земля.

 

Тому він легко (на багато літ!)

Віддав ту землю Тлі в користування

За спокій без турбот і частування

Та й розкошує, як в сметані кіт:

 

І муркотить, оточений тілами

Красунь заморських, і танцює, й п’є, 

І  всі щедроти світу пізнає,

Про що не бачилось і в снах поміж ділами.

 

Але недовго він розкошував,

Бо десь під осінь однієї днини,

Побачив свій город без жодної рослини,

І лиш тоді про все пожалкував

 

І став шукати Тлю, щоб пояснила,

Якого дідька щезло все з землі

І де село (бо жив же він в селі!),

І де та сила, що таке вчинила?

 

Дійшов до центру, глядь,  аж  всюди Тля:

Розбухла біло-синя й інша всяка…

Нема людей, лише худий Собака

Стрів на проході, хоч навкруг – його земля!..

 

«А гдє Ваш пропуск, по какому праву

Сюда ворваліся, как тот фашист?

Іль, может, Ви - бандіт і терорист?...» -

Почув з порогу ще, і зразу збавив

 

І оберти, і натиск. Очі – вниз.

Ще й попросив: «Мені, товаріщ, нада

Туда, а Вам – ось малінька  награда…», -

Та й  дав тому на лапу, щоб щось гриз…

 

Подіяло: дістався кабінету,

А там у кріслі – теж розбухла Тля,

Тож Садівник покірно, мов теля,

Зайшов і помолився на портрети

 

А з крісла: «Мєлочь ти! Молісь своїм!

Канай отсєль у ту свою «оселю»

І там ослом живі, кріпак осєлий!

Не понімаєш? Я могу й другім…»

 

«Охрана! – крикнула, - Ось цього – до землі!

Щоб ближчим був до милої, до неї!...

Нехай на цвинтарі несе ту ахінею

Про землю й волю. Досить! Слава –Тлі!»

                     ____________

 

Ось так і ми, віддавши владу Тлі,

Залишились чужими на землі,

Своїй, напіврозкраденій, в неволі,

А зграя Тлі гуляє на престолі,

І в регіонах їхні пики ситі

Кидають заклики несамовиті

Про «дружбу у Таможенном Союзє»,

Хоч їхня ціль уся – в розбухлім пузі.

То х то ж ми? Українці чи для Тлі

Пособники і бранці при руїні?

Хто там шепоче «Слава Україні…»? –

Гучніше!  Дійте на своїй землі!

І годі  голови схилять та хитрувати,

Бо землю й волю треба  повертати!

Гей, Садівник, народ, не гни ти спину

На ту розбухлу від посад тварину!

Категорія: САТИРА ТА ГУМОР | Додав: carbil2502 (21.06.2013)
Переглядів: 158 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: