Кінець світу уже напророчили

На дванадцятий (нинішній, збочений).

Та кохання нема без кінця,

Без кінця – то лише для ченця.

В середовищі ж  недоторканності

Світ зліпили для багатогранності,

Там важливо, щоб жвавий кінець

Не капець віднайшов, а вінець.

Про події верховної самості

Пропоную свої нострадамості.

     1. Судом і Говерлою

І буде рішення те прийняте судом:

Щоби Говерлою між горами:

Тудом-сюдом, тудом-сюдом

Усе «імєніє» було розорано

     2. Кінець язику

Щоб Україну-неньку в «Твою мать»

Не зміг язик «переіменувать»,

Його засунуть вглиб по самі шпори,

Щоб довго-довго звідти не виймать.

На цьому і скінчаться «разговори».

     3.  Мрія, що не збулася

Горизонтальний краєвид:

Він і вона. Хто – над, хто – під.

І скраю ліжка – їх дитина:

Нова (казали) Україна.

А цього року батько матері

За гратами світ даруватиме

     4.  Дупокаліпсис

Дупами обличчя поставали

І посади всі окупували,

А найголовніша головморда

Глипає із кожного бігборда.

Всюди сексомани і сексоти

Дупи начищають для роботи,

А на троні всіх послів приймає

Та, найбільша,  котру кожен знає.

Дупа наближається до саду,

Раптом хтось підкрався прямо ззаду,

Обхопив і глибоко встромився:

Так, що аж росою весь покрився

Всюди сексомани і сексоти

Дупи начищають для роботи,

А на троні всіх послів приймає

Та, найбільша,  котру кожен знає.

Ось і вечір. Ті, що на посадах,

Дупи розійшлися по бригадах,

А найголовнішу пруть на троні,

Наче полонянку у полоні.

Всюди сексомани і сексоти

Дупи начищають для роботи,

А на троні всіх послів приймає

Та, найбільша,  котру кожен знає.