Форма входу

Категорії розділу

Мои статьи [0]
ПОЕЗІЯ [29]
(Тексти віршів українською та російською мовами)
ПРОЗА [8]
САТИРА ТА ГУМОР [34]
АДЕВАйся! [3]
Размышления на русском языке о внешнем и сущностном, об одежде Адамы и Евы (с одной стороны) и обо всем, тело покрывающим (с другой стороны), о духе и теле, о содержимом и обертке-упаковке.

Пошук

Наше опитування

Націоналізм як державна політика
Всього відповідей: 20

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


 ПРОСВІТА - КРИВИЙ РІГ


Понеділок, 18.12.2017, 01:24
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

ПРОМІНЬ ПОШУКУ

Каталог статей

Головна » Статті » ПРОЗА

Підзоряний зайчик

(Оповідання про бажання)

Була собі хата, а в ній жила сім’я: татко, мамуся, маленька Катруся, а ще -  котик Мурчик.

Того зимового передсвяткового дня перед Різдвом у хаті було тепло, за вікнами сонце  вже опускалося за обрій, а татко все не приходив. Через це Катруся мовчала й дивилася у вікно: на призахідне сонце і на засніжені дерева в парку. Мамуся поралася на кухні, а тому їй було добре і не сумно, а з Катрусею був тільки вірний котик Мурчик, який все терся об праву руку дівчинки і мурчав.

- Мурчику-Мурчику, - промовляла стиха Катруся, - якби ж ти був справді дуже розумний і прудкий, то допоміг би мені… Допоміг би мені зробити так, щоб той далекий-далекий Творець і підзоряний зайчик, про яких мені розповідала  мама, почули мене… Так, маленький Мурчику, щоб вони почули мене і привели татка додому… Бо мені дуже сумно без татка, дуже сумно.

Котик перестав мурчати, а Катруся все дивилася й дивилася у простір, де  стало темно, і  тільки десь іздалеку світила яскрава зірка. Та раптом Катруся побачила, що за вікном посвітлішало, а в небі зявилося якесь звірятко, що світилося й прямувало просто до тієї зірки.

- Та це ж зайчик! Це підзоряний зайчик! – вигукнула Катруся, коли помітила у  того звірятка довгі вуха. -  Мамусю, йди подивися, там підзоряний зайчик! –  і Катруся побігла на кухню.

Коли вона повернулася, і мамуся поставила її на підвіконня, вони разом  побачили, як світлий-світлий зайчик зблизився із яскравою зіркою на небі і кудись подівся, а в той самий момент  у двері хтось голосно-голосно постукав. Мамуся взяла Катрусю на руки й хутко пішла до дверей. Коли вона їх відчинила, на порозі стояв татко у  шоломі космонавта і з Мурчиком на руках.

   9 січня 2010 року


Категорія: ПРОЗА | Додав: carbil (13.01.2010)
Переглядів: 473 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: