Шукав стовби, що небо підпирають,

Хоч виростав у колі заборон.

Тепер його у світі краще знають,

Ніж всіх царів, що билися за трон.

Бо трони падали, царі вмирали,

А вільна мрія дужчала, росла,

Здолала словом заборон завали

І ті стовби під хмарами знайшла.

Крізь пекло з диму і вогню постали

З щитами дерев'яними в руках

Герої українського повстання,

Що на Майдані побороли страх.

Небесна сотня небо підпирає. -

Він бачить це з Чернечої гори

І згадує свій шлях до небокраю

Прадавньої, дитячої, пори.

Він бачить небо в сполохах червоних

І молиться крізь гори і лани,

Щоб хлопці так тримали оборону,

Як на Майдані грізнім, до війни.