Серед степу, де жива трава,

Де ще мають значення слова,

Коням-хмарам степового краю

Вихор сонця гриви розвива.

І під сонцем коні ті летять

Щоб змести з землі ворожу рать.

На переднім – отаман Пестушко,

Далі - вояки йому під стать.

Грізна сила, щит від сил пітьми,

Меч свободи у часи тюрми, –

Світлі вершники летять над містом,

А внизу крокуємо і ми.

Та куди, ніхто чомусь не зна.

І тому панує кривизна

В наших поглядах не променистих

І хода сама – не показна.

Вже й Небесну сотню дав Майдан,

І її веде наш отаман,

Та не густо нас поміж копрами.

Тому все майбутнє – мов туман.

Отамане, блискавкою вдар,

Щоб запломеніло поміж хмар,

Щоб на землю полетіли іскри,

Бо в серцях вже затухає жар!

Іван БІЛОХРЕСТ,

12 травня 2014 року.