Літо падає в сон, теплий сон, журавлиний.

І на крилах надій відліта кожен рік.

У осінніх садах достигає калина

І в прозору росу тихо капає сік.

І шумить, як вино (молоде та веселе)

Наша давня ріка, наш старий Інгулець.

Золотіють поля і радіють оселі

У єднанні сердець і весільних кілець.

                   Так шуми і гуляй, Інгулець!

Ти – єднання гарячих сердець,

Ти – калиновий сік у росі

Сотні літ в стародавній Русі,

Ти – вино наших радісних мрій

В океані великих надій.

Там, де маки цвітуть, де буяє калина,

Там, де верби схилили тихі віти свої,

Розпускає косу молода Україна

І для неї співають в гаях солов’ї

І той спів відліта у літа журавлині,

До зірок і шляхів, що знайшли чумаки.

І  біжить Інгулець по широкій долині,

А з далеких світів нас вітають зірки.

                   Так шуми і гуляй, Інгулець!

Ти – єднання гарячих сердець,

Ти – калиновий сік у росі

Сотні літ в стародавній Русі,

Ти – вино наших радісних мрій

В океані великих надій.

                  1997 рік.