Форма входу

Категорії розділу

Мои статьи [0]
ПОЕЗІЯ [29]
(Тексти віршів українською та російською мовами)
ПРОЗА [8]
САТИРА ТА ГУМОР [34]
АДЕВАйся! [3]
Размышления на русском языке о внешнем и сущностном, об одежде Адамы и Евы (с одной стороны) и обо всем, тело покрывающим (с другой стороны), о духе и теле, о содержимом и обертке-упаковке.

Пошук

Наше опитування

Націоналізм як державна політика
Всього відповідей: 20

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


 ПРОСВІТА - КРИВИЙ РІГ


Субота, 18.11.2017, 21:19
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

ПРОМІНЬ ПОШУКУ

Каталог статей

Головна » Статті » ПОЕЗІЯ

До Івана Багряного
                               Знову вечір і ніч, і чекаємо ранку, як Бога, 
                               Засинаємо в мріях про чисті  та вільні світи.
                               Вже й кайданів нема, та ніяк не знайдемо дорогу

                              До тих мрій золотих, щоб до щастя земного дійти.

                               І до тебе, Іване, ніяк не знайдемо стежину,

                               Бо шукаємо десь у чужинських світах і словах

                               І до краю безодні уже довели Україну:

                              Як жебрачка й повія вона у людей на вустах.

                              Як – тебе,   у катівнях за слово людей не вбивають,

                              Протоколів не пишуть таких, як у НКВД,

                              Бо злочинці нам пишуть закони й самі їх приймають,

                              А щоб бити за слово?  – До того вже потім дійде.

                              Ми чекаємо ранку над прірвою посеред ночі,

                               У пітьмі серед степу, неначе хтось має прийти.

                               Та роса швидше виїсть замулені мріями очі,

                               Ніж те сонце ласкаве засяє для нас з висоти…

                               Чи достане нам духу над прірвою сонечком стати,

                               Показати, як ти, що живемо в пітьмі і в багні,

                               І одне перед одним не бидлом, -  творцями  постати?

                               Ось що хочеться знати всім нам і тобі, і мені.

                               Бо так хочеться жити, так мрії безслідні дістали,

                               Що вже серце болить, от-от вискоче геть із грудей

                                І, минаючи всі перешкоди, безодні й завали,

                                Полетить аж до тебе: у світ незбагненних людей.

                       2006 рік.

Категорія: ПОЕЗІЯ | Додав: carbil (19.11.2009)
Переглядів: 449 | Теги: Духовність, Влада | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: