Від серця відлучаю те чуже,

Що не болить за нашу землю й мову.

Чи ніч прийшла, а тому  пізно вже

В пітьмі шукати долю світанкову?

«Борітеся – поборете!», - казав

Кобзар великий. А ми все чекаєм

Месію,  щоб нам пута розірвав,

Сад Гетсиманський повернувши з раєм.

Навіщо?  Бо коли ми – не народ,

Не здатні стать господарями в хаті,

Не треба нам ніяких нагород. -

Рабами будем жить при супостаті.

А коли в жилах ще нуртує кров

І серце пробиває шлях до волі,

Відлучимо чужинське. Хай любов

Здобуде правду в українськім полі!

Анафема – служителям пітьми,

Загарбникам посад і кабінетів!

Для вас, злодюги, - камери тюрми,

А смітники – для ваших віп-портретів!

Від серця відлучаю те чуже,

Що не болить за нашу землю й мову.

Чи ніч прийшла, а тому  пізно вже

В пітьмі шукати долю світанкову?