Те, що сталося на ТВІ, перед усім світом показало ВИРОДЖЕННЯ
НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ. Це ж –
у самій столиці, а не десь у регіоні, де зазвичай взагалі панує затхла атмосфера,
а ЗМІ обслуговують або інтереси олігархів на місцях, або ж – місцевої влади,
ними ж утвореної; в основному, - за
рахунок підкупу місцевих жителів.
Крім того, цей випадок відверто продемонстрував,
що роздержавлення ЗМІ за таких умов існування друкованої преси, радіо й
телебачення в Україні – останній крок у небуття, коли точку повернення вже буде
остаточно пройдено. Бо ж грошові, матеріальні ресурси – майже всуціль не в тих
людей, які зацікавленні в збереженні незалежної Української держави і в захисті
прав людини. На мій погляд, (із справді впливових ЗМІ) винятків не так уже й багато: володарі «5-го»
каналу, «ЕРА- FM», «Української правди», «Дзеркала тижня»,
«Дня» та деяких інших у центрі. А в регіонах це все набагато складніше й
печальніше. Наприклад, у Кривому Розі (за довжиною - це третє місто у світі, за
площею – друге в Україні, після Києва,
це гігантська агломерація, де видобувається приблизно 95 відсотків
залізної руди всієї України) лише дві телерадіокомпанії, причому обидві – комунальні,
які відверто (навіть галасливо) піарять Партію регіонів, а незалежних – взагалі
катма. Про друковану ж пресу краще взагалі не говорити, бо це теж – відвертий
піар влади на базі капіталів найбагатшої людини в Україні із проросійською (на базі «совкової»
ідеології) орієнтацією.
Тож для того, щоб українська журналістика все-таки
залишилась із людським (а не з олігархоподібним) обличчям, щоб вона відстоювала
інтереси українського народу і місцевих громад, ЇЇ НЕОБХІДНО ФІНАНСУВАТИ,
ЩОБ ВОНА НЕ ВМЕРЛА. Оскільки коли вона помре, то це означатиме, що не лише
вона, а вся незалежна Україна сконала.
Коли ж
такого цілеспрямованого фінансування немає, то треба визнати, що опозиція у нас
в Україні – насправді удавана, фарисейська (а тому – навіть гірша за Партію
регіонів за своєю якістю) і для
незалежних ЗМІ в Україні залишається
тільки одне місце – на смітнику історії. І зовсім невипадково цього року День
незалежної преси (3 травня) маємо
відзначати на СТРАСНУ П’ЯТНИЦЮ:
коли Ісуса Христа розпинали. Це вже знак долі. І тому те бажання 31-го
журналіста з ТВІ піти геть із каналу проданої торгашам правди й створити нове
ЗМІ має бути підтримане громадянами України, якщо вони справді хочуть жити в
незалежній державі. До того ж, маємо після такої події дізнатися, чи ж
знайдеться у нас в сьогоднішній Україні бодай із десяток справді патріотично
налаштованих багатих українців, які б підтримали не тільки цю групу талановитих
і діяльних українських журналістів, що пішла в ТВІ, а й інших, які ще не
перевелися в регіонах. Бо коли помре слово,
то помре «слава і воля». Тому залишається дуже актуальним і сьогодні Шевченків
ЗАПОВІТ: «… кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте!..»
|
