Форма входу

Категорії розділу

ПАРОДІЯ [7]
СТАТТІ СЬОГОЧАСНІ [74]
Статті автора з 1 вересня 2009 року

Пошук

Календар

«  Червень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30

Архів записів

Наше опитування

Націоналізм як державна політика
Всього відповідей: 20

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


 ПРОСВІТА - КРИВИЙ РІГ


Субота, 18.11.2017, 21:15
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

ПРОМІНЬ ПОШУКУ

Головна » 2014 » Червень » 12 » За політ над гніздом Зозулі й Півня, коли ЗМІй неказковий - уже над хатами
12:32
За політ над гніздом Зозулі й Півня, коли ЗМІй неказковий - уже над хатами

 

Важко писати про якісь плани і перспективи розвитку місцевої преси, коли бачиш, як у твоїй рідній країні підштовхують до вбивства і уже вбивають. Причому - не тільки словом, а цілком справжньою зброєю. І ще відчуваєш на рівні свідомості: мовно-інформаційний простір твого рідного міста все більше стає не твоїм. Він, швидше за все, уже фактично чужинський. А ті ЗМІ (засоби масової інформації), які повинні доносити достовірну інформацію про навколишній світ, не просто відсторонені від тебе за своїм змістом, а уже нависли над будинками й хатами у вигляді ЗМІя, котрий випалює серця неправдою. Але коли в таких обставинах перестанеш вірити в силу правди, то обов’язково станеш або жертвою брехні, або (з нею в основі) - співучасником цілого масового злодіяння. Тому журналісти мають з вірою в серці не відступати, а навпаки: діяти наступально, дбаючи про те, що ж слід робити, аби в навколишньому просторі істотно поменшало неправди і аби відсторонити невігласів і корупціонерів (а якщо точніше, - брехосправів) від роботи в засобах масової інформації та на тих підприємствах, установах і в організаціях, від яких залежить чесна робота з інформування людей. При цьому – виходячи безпосередньо з тих реальних обставин, які на сьогодні склалися.

 

ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ

 

Варто зазначити, що рівень правдивості в місцевій (та й не тільки) пресі залежить багато в чому від того, наскільки благородними, порядними і чесними людьми є конкретні власники газет, телерадіокомпаній та інших ЗМІ.. А також – ті особи, яким ці власники довіряють формувати колективи і проводити там вигідну місцевій громаді редакційну політику. А тому якщо протягом останніх чотирьох років Криворізька муніципальна телерадіокомпанія «Рудана» і загальноміська газета «Червоний гірник» у своїх матеріалах відверто піарять лише одну донедавна правлячу партію, а про інші згадують тільки напередодні чергових виборів, це означає, що рівень правдивості в них – на рівні «правдивості» слів і діл лідерів тієї партії, починаючи з Віктора ЯНУКОВИЧА, Миколи АЗАРОВА і завершуючи криворіжцями Олександром та Юрієм ВІЛКУЛАМИ і Сергієм МАЛЯРЕНКОМ разом з їхніми підлеглими. Але дивує те, що перші двоє з названих (як це і належить за їхніми вчинками) не мають уже жодного відношення до влади в моїй рідній країні, у той час, як інші з екранів телевізорів чи зі сторінок газет ще й досі вчать нас, «как надо жить».

Аби не перенасичувати цей матеріал різними прикладами щодо чеснот місцевих високопосадовців та журналістів, які роками (а то й десятиліттями) труться біля столів тих начальників місцевого та всеукраїнського розливу, торкнуся тут лише двох: із діяльності секретаря міської ради Сергія МАЛЯРЕНКА та багатолітнього кореспондента газети «Червоний гірник» Миколи КРАМАРЕНКА.

Щодо «пошуків правди» з боку першого не буду нічого ускладнювати, а звернуся до фрагмента лише однієї відповіді, яку дав сам Сергій Васильович на запит автора цих рядків щодо україномовних газет у місті Кривому Розі. Чорним по білому секретар міськради написав: “...у Кривому Розі видається українською мовою Криворізька міська комунальна газета «Червоний гірник», на шпальтах якої розміщується інформація про важливі події, що відбуваються в місті». (Повністю цей матеріалі під рубрикою “Червоний гірник фарисейський” з назвою “Навіщо криворіжцям неПРавдива влада?” наші читачі можуть прочитати за адресою http://pprosvita.at.ua/news/chervonij_girnik_farisejskij_navishho_krivorizhcjam_nepravdiva_vlada/2013-12-30-1139 у числі нашої газети ще за грудень минулого року). І це при тому, що в тому “Червоному гірнику” повно матеріалів російською мовою (іноді — на цілу сторінку, а то й на весь розворот), причому значна частина з них — стосовно діяльності Олександра ВІЛКУЛА, того ж самого Сергія МАЛЯРЕНКА та інших посадовців. Тобто, Сергій Васильович, з огляду на цей приклад, може, так би мовити, продукувати відверту брехню.

А щодо п. КРАМАРЕНКА можна сказати, що він не поступається рівнем своєї “правдивості” вищеназваному посадовцю з міськради. Бо є з кого брати приклад: зі “старших товаришів”, дехто з котрих не тільки вільно володіє українською, а навіть не одне десятиліття числиться серед патріотів України. Бо Микола КРАМАРЕНКО, багатолітній служака місцевої партноменклатурної влади, з початку 2009 року чомусь почав іменуватися не тільки просвітянином, а вже цілим головою Криворізького міського об'єднання ВУТ “Просвіта” імені Тараса ШЕВЧЕНКА. Хоча при цьому в самій організації його ніхто не бачив (починаючи з її керівника з 2000-го року, Миколи КОРОБКА). Бо допоміг не хто-небудь, а сам п. МОВЧАН (який керує всеукраїнською “Просвітою” незмінно вже більше двох десятиліть), про що ми неодноразово писали. І в його такій нахабній поведінці та віроломстві мені вбачається така собі подоба “царя” Володимира ПУТІНА, який, очевидно, вважає, що правда — це він особисто, а не реальність, серед якої знаходиться і для нього місце. Адже дійшло до того, що цього року п. МОВЧАН вручив п.КРАМАРЕНКУ (як голові криворізької міської “Просвіти”) медаль (як сам він сказав) з чистого золота! Виявляється, що головне не реально діяти як просвітянин, а мати нашвидку зляпаний в надрах відділу юстиції виконкому міськради документ про те, що саме ти- голова “Просвіти” і - сприяння з боку “вождя верхньої “Просвіти”. Так виходить. А страждає від усіх цих оборудук сама українська справа в Кривому Розі, наша реально діюча просвітьянська організація і газета “Промінь Просвіти” (позбавлена таким чином фівнансування), котра виходить з друку уже майже вісім років (і останні п'ять — всупереч намаганням пп.МОВЧАНУ, ДОВГАЛЮ, КРАМАРЕНКУ “сотоварищи”). Як це не прикро, але такі дії призвели до того, що нашу газету з початку нинішнього року вже неможливо передплатити, а про те, щоб продавчати її в кіосках, не може бути й мови: вона ж постійно місцеву владу критикує!!!

 

2. ЩО НЕОБХІДНО ЗРОБИТИ

 

Вищевикладені два короткі приклади яскраво демонструють, як живеться сьогодні українській пресі в 700-тисячному місті, в якому майже вісімдесят відсотків громадян за останнім переписом вважають себе українцями. Демонструють, як ті, що мають владу, і ті, що мають можливість говорити від її імені, реально виступають проти правди життя, бо ступили на криву стежку брехні. І саме такого штибу владці та їхні пропагандисти (оскільки журналістами їх назвати не повертається язик) сьогодні, на превеликий жаль, впливають на українське суспільство. Через що і виходить, що Україна поступово скотилася до рівня “недодержави”, яку можна шматувати, бити й просто нищити з дня у день заїзжим та місцевим терористам. Вони утворили свого роду гніздо Зозулі й Півня (“глашатая” влади та її самої), яке відверто й постало перед українцями в часи “царювання ЯНУКОВИЧА”. І зупинив цю вакханалію розбещеності та вседозволеності у повсюдному сіянні полови неправди Майдан у Києві та ва інших містах України, зупиили сотні смертей, починаючи з тієї НЕБЕСНОЇ. .

Все ж інше маємо доробити ми, яким Бог ще дозволяє жити і діяти. Щодо влади й преси, то необхідно провести ЛЮСТРАЦІЮ, очищення від брехосправів, які забруднюють наше життя неправдою. Я наполягаю: і преси також. Бо якщо не зробимо це з так званими журналістами, то вони швидко мімікрують щодо вимог нової влади (якщо така справді з'явиться в Кривому Розі). Про владу буду писатии окремо, а от щодо преси наполягаю на тому, що критерії мають бути дуже простими: видалити з діючих сьогодні засобів масової інформації усіх тих, які піарили місцеву владу часів “царювання ЯНУКОВИЧА” з 2010-го по лютий 2014- го року. А це означає, що коли той чи інший працівник ЗМІ (у першу чергу — з так званих “комунальних”) був у названий період своєї діяльності хоча б раз нагороджений місцевою владою або просунувся вгору службовою драбиною, має бути під особливою увагою люстраційних комітетів (або — комісій).

Категорія: СТАТТІ СЬОГОЧАСНІ | Переглядів: 366 | Додав: carbil2502 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: