ПРОМІНЬ ПОШУКУ

(Вечірня казочка про невідоме завтра)

Сонце неквапно переходило кордони різних держав і виконувало своє призначення: підтримувало життя на Землі. А тим часом в одній не досить знаній у світі країні вже вечоріло  і на крилечку невеличкої триповерхової  хатинки з видом на море сиділо за великим столом у зручних фотелях четверо: троє чоловіків і одна жінка.  Так само неквапно, як те далеке сонце, вони все впевненіше переходили кордони різних заборон та заповідей і після кожного випитого бокалу якоїсь безбарвної  рідини знімали із себе одежину за одежиною, одежину за одежиною…  Поступово вони все більше впевнювалися в тому, що, окрім них, на цьому світі нікого, власне, вже  не існує, а тому не гріх було б знову розпочати біблейську історію із, як їм здавалося, самого початку: з Адама (а правильніше – з Адамів) та Єви.

Для того, щоб вільніше спілкуватися (але при цьому не втрачати свою високу гідність), вони назвалися коротко: Віктор І, Віктор ІІ, Арсеній І та просто Юля (жінка себе назвала так, «абсолютно без всіляких  цифр»,  бо вважала себе найдоступнішою і найвідкритішою до спілкування людиною в цілому світі).

Після того, як спільникам відкрився голий торс (а ще про нього кажуть «топлес») «найвідкритішої красуні у світі», першим не стримався Віктор ІІ і  почав декламувати:

- На златом крыльце сидели

Царь, царевич, король, королевич…

- Негайно перейди з мови імерської держави на нашу, рідну, – зупинив його Віктор І .

- Та досить вам уже, давайте краще перейдімо безпосередньо до справи, – і Арсеній І виразно провів очима по оголеному  «топлесу»  просто Юлі..

- Ну, так я и считаю, кто из нас первым будет… ,- з образою в голосі висловився Віктор ІІ

- Так треба ж державною мовою… – продовжував гнути своє Віктор І

- Державною мовою – до неї, чи що?.. – вказав пальцем у просто Юлю Арсеній І, ледь не торкнувшись оголеного торсу жінки,  – не ображайте державну мову, будь ласка.

Після цієї короткої перепалки пішли виступи (хоч і не зовсім по черзі) кожного  із кандидатів про те, як розпочати нову біблейську історію. В результаті поділили (для початку) за допомогою голосування поверхи тієї хатинки. Перший дістався Віктору І, другий – Віктору ІІ,  третій – Арсенію І, а просто Юля залишилася ні з чим. Через  це кандидатка на ПЕРШУ ЛЕДІ ЛЮДСТВА обурилася й сказала, що тоді в цій ситуації  вона сама собі обирає дах і намагалася підвестися з місця, але, зробивши перший крок, упала просто під голі ноги Арсенія І…

А далі була ніч,  котра (як це завжди буває) сховала від нас, пересічних, те що там відбувалося потім.

…І був вечір, і був ранок…