Грип лютує (чи, навпаки, не лютує). Про це теревенять в українському уряді
досить довго, використовуючи цю тему для того, аби примушувати організаторів
одні заходи зривати чи невідомо на коли переносити (демонстрування, наприклад
фільмів Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини у деяких
містах і районах України), а інші ( як БЮТівське 200-тисячне МАЙДАНоподібне
зборище) дозволяти і навіть широко пропагувати. І тепер, як би ми не згадували
призначені на 17 січня 2010 року вибори, ми називатимемо їх виборами часів
свинячого грипу. Я ж пропоную назву дещо коротшу: свинЮ(Я)чі вибори.
Так буде, як на мене, справедливіше, бо справді: «доборолась Україна до самого краю»
(Тарас ШЕВЧЕНКО). І навіть наш алфавіт і події п’ятирічної «давнини» це підтверджують.
Тоді теж можна було вважати, що ми підійшли до краю, до самої безодні, і теж
було підтвердження алфавітне: Ющенко
чи Янукович. Та минуло п’ять років - і ми отримали подвійне «Ю» чи «Я» (якщо говорити про основну
«четвірку» претендентів на президентське крісло, але, підкреслюю, - так, як цих
претендентів у народі найчастіше називають): Ющенко, Янукович, Юля, Яценюк.
Як мені здається, тоді все визначили вільні (а не
пригнічені страхом) українці, які створили небачене досі світом революційне
безкровне явище: МАЙДАН. Але наша
помилка була в тому, що ми повністю поклалися на нами обраних, а самі вирішили,
що справу зроблено: МИ ЗНЯЛИ КОНТРОЛЬ. А
тому на місцях (і це особливо чітко видно, наприклад, на ситуації, що
склалася в Кривому Розі, де з 1992 року
править фактично одна й та ж команда під керівництвом колишніх секретарів
райкомів «капесес») зміни якщо й відбулися, то виключно косметичні.
Тому й пропоную (як і тоді зробили) не підходити
до краю безодні, а знову використати даний нам шанс. Але при цьому НЕ ЗАБУВАТИ
ПРО КОНТРОЛЬ. Тим більше, що сьогодні нам, вільним українцям, доведеться ще
ретельніше контролювати партії і захищати українську громаду від брехні,
провокацій та всілякої агресії. Та коли все це зробимо, як належить, тоді буде
справді народною і обрана влада (пізніше – і верховна та місцева), і
Конституція.
|
