ПРОМІНЬ ПОШУКУ

Із Юрієм МИЛОБОГОМ, який цього року йшов кандидатом у виборах на посаду міського голови Кривого Рогу,  доцентом  кафедри зоології, фізіології та валеології Криворізького педагогічного інституту і активним волонтером  з надання допомоги українським бійцям на полі війни проти агресора, із засновником  і директором благодійної організації «Ціна життя»  ми зустрілися  в холі готелю «Дружба». Тож  подаю цю коротку бесіду до уваги читачів нашої  газети.

- Юрію Валерйовичу, чи змінилися Ваші погляди на Кривий Ріг і криворіжців за ці  більше двох років, що минули після  Євромайдану і після початку війни Росії з Україною?

- Якщо є така агресія, то стаєш більше патріотом. І це стосується не лише Кривого Рогу чи нашої країни, але й у інших  країнах теж так. Це коли загроза від зовнішнього ворога  згуртовує суспільство. Таке проходили і англійці, і американці, й інші. І на цій хвилі піднімається патріотизм,  особливо – у молодого покоління.

- А чи Ви очікували, що на  майдан після голосування вийдуть тисячі (до десяти тисяч, а то й більше) криворіжців?

- Очікував. Тому що люди бачать, як от у інших містах, коли пройшла Революція гідності, то влада змінилася. Я не кажу  зараз про рівень життя. Я кажу про рівень свободи. Можливо, він понизився в Києві чи в Кривому Розі… Це коли людина бачить, що у нас нічого не змінюється: як був ЯНУКОВИЧ, так і залишився. От у них десь немає ЯНУКОВИЧА, а у нас він є: тільки  - в іншому втіленні. Тож для людей, що оце піднялися, був Майдан не в 2014-му  році, а зараз.

- Вчора зі сцени на майдані (6 грудня – С.З.) Ви сказали, що лінія фронту проходить не там, на Донбасі, а тут, у Кривому Розі…

- Так, бо ми були романтиками. Бо думали, що коли зміниться Президент України, то все воно стане у нас тут проукранїським. А коли я побачив (навіть сьогодні) оці «договорняки» з голосування в райрадах… А ще Ви почитайте, що в газетах та інформагентствах пишуть про те, що БПП голосує разом з «Опозиційним блоком» і разом вони ділять посади, обирають голови в обласних радах, у міських  радах на сході України, то й зрозуміло тоді, що нашого Президента нічому  це не навчило. Він на цій  хвилі майданівський став Президентом (і я за нього теж голосував). Я думаю, що Петро ПОРОШЕНКО був би і другий раз Президентом, та він зробив велику помилку. Бо ні в якому разі не треба було йти на домовленості з людьми, які розв’язали війну  і з людьми, які асоціюються з Партією регіонів. Як би там не казали про Крим під час голосування… Так, там були «зелені чоловічки». Так, відбувалося там зпахоплення й блокування  наших військових частин. Але ж для ПУТІНА насамперед повинно було бути хоча б якесь юридичне підгрунтя. І таким підгрунтям тоді для нього стало голосування Верховної Ради Криму. А в ньому було 90 відсотків  - це члени Партії регіонів і депутати від Партії регіонів. – Все!  Якщо й там – депутати від Партії регіонів (а зараз це - «Опозиційний блок») і якщо й ти з ними на домовленості, то це значить іти на домовленості з ПУТІНИМ.

- А тепер, Юрію Валерійовичу, відійдімо трохи від  суто політичних питань в бік інших. Що ближче  Вам як людині (з огляду на Вашу професію, на Ваш фах у педагогічному інституті): місто чи село? Криворізька така потужна агломерація чи вільна природа?

- Там, в селі, я прожив 17 років, а тут - 25. Це  приблизно як щодо запитання, а що народиться: хлопчик чи дівчинка? – 50 на 50.

- То я не просто так запитав. Бо чи не вважаєте Ви, що Кривий Ріг треба зробити більш вільним містом?

- Так, бо якщо воно буде індустріальним, то воно буде загнаним. І якщо ото кажуть «Кривбасс не поставить на колени», то Кривбас стоїть на колінах, і він ще не вставав. І в цьому проблема. І коли люди зав’язані на великих підприємствах  і немає в них ринку, то вони – залежні. І це я вже казав не одному інформагентству. Бо як же без ринку праці? Я от, коли спілкувався з Андрієм САДОВИМ, то казав, що він і популярний, і багато зробив для міста, а  вибори все одно йому   вигравати важко, і що в Кривому Розі у нього за таких умов було б десь 90 відсотків  голосів підтримки. А він відповів, що це все - з причини великої кількості там  маленьких підприємств, адже люди, що на них працюють, - незалежні. А нашій владі, за його словами,  в цьому відношенні добре: обдзвонив директорів п’яти великих підприємств, щоб голосували за діючого мера, бо завтра втратите роботу – і через цей страх, через цей  шантаж  так і голосують. «А мені, - сказав САДОВИЙ, - треба ходить ніжками й намагатися достукатися до серця кожного».

- То якщо Вам вдасться стати міським головою, чи будете Ви робити кроки для розукрупнення підприємств?

- Так, обов’язково. Бо необхідно створювати конкурентне середовище. Візьмемо будь-яку сферу… Наприклад, - рекламу. Ну, не може у нас бути два чи три власники  рекламних конструкцій. Треба сказати: «Хлопці, на місто буде не три тисячі, а лише тисяча рекламних конструкцій. Ви платите за землю 500 гривень, а продаєте площину за 1000 гривень, а це – дуже великі прибутки. Тому будете платити по 1000 гривень, і буде, скажімо, десь підприємств десять, а у кожного по 50 бордів, чи нехай вас буде  навіть двадцять підприємств». І все. Бо конкуренція між двадцятьма буде зовсім не така,  а от три  або чотири між собою можуть домовитися.

- Є тут ще один важливий момент  щодо того, як влада створює собі перевагу й перемагає на виборах багато років. Мова йде не тільки про великі підприємства. Бо ще й фактично вся преса – під впливом влади…

- А це вже зараз я зрозумів. Бо раніше, коли мене питали, що робитиму, як прийду на посаду мера, то я говорив, що робитиму аудит  комунальних підприємств, що буду дивитися,  які там фахівці працюють у міськвиконкомі (хоча там справді є чимало таких, що треба залишати, а треба просто схему прибрати, бо саму роботу вони знають). А тепер я зрозумів, що наш головний ворог – це те, що виробляють з інформацією. Тому треба терміново продавати цей «Червоний гірник», залишити в ньому лише якісь сторінки для офіційної інформації стосовно міської ради, скажімо, для бюджету. І треба закривати цю «Рудану». Бо, наприклад, . у нас у же є два комерційних телеканали,  і треба вибивати  частоти й віддавати їх комерційним структурам – і вони будуть інформувати про те, що робиться в місті, а ті комунальні потрібно закривати. Бо я бачу: основне, що вражає мізки людей, - це інформація. І особливо це чітко видно по тому, що йшлоу тих ЗМІ після першого туру виборів, і що зараз іде по «Рудані». – Це вже не  викривлена інформація,  а просто тупа пропаганда.

- А чи не вважаєте Ви, що важливо, аби це були акціонерні товариства і щоб кожен власник  мав частку не більше 10-ти відсотків від власності…

- Важливо інше…Нещодавно Верховна Рада України прийняла закон, і якщо Президент підпише його, то всі друковані комунальні ЗМІ повинні бути проданими. І я вважаю, що це правильно.  

- Та я це розумію. Але якщо це знову буде один власник, а не кілька? Адже в європейських традиціях ( це більше стосується країн Північної Європи на кшталт Норвегії, Фінляндії, Швеції…) важливо, щоб у кожного було не більше 10 відсотків акцій, бо вже 15-20 означає значний вплив, і той впливовий власник буде диктувати своє.

- Хай собі диктує, хай критикує. А якщо пише неправду, то треба подавати до суду. Я точно знаю, що для того, аби комерційне видання продавалося, воно повинно публікувати цікаві авторські матеріали. Коли ж воно звалюється в бік пропаганди, у нього успіху немає. Я це вже знаю точно. Краще укласти угоду  про те, щоб  офіційну інформацію розміщувати (в тому числі – про бюджет чи про комунальну власність) у найбільш тиражних комерційних газетах і платити десятки тисяч гривень, ніж витрачати мільйони на утримання «Червоного гірника» й «Рудани». Бо це ж доводиться їм ще «нахиляти»  людей, принижувати їх, щоб писали саме те, що вимагає влада. Причому це проблема не тільки «Червоного гірника». Адже і міліція, і пожежні,  і залізничники, й багато інших у різних галузях  примушують людей, що у тих галузях працюють, передплачувати ті газети.

- Відомо, що ще з п’ять років тому Кривий Ріг був найбруднішим містом України. Зараз ніби нічого не змінилося, а рейтинги чомусь стали вищими. То, мабуть, вони штучно зроблені такими, а місто як було брудним, так таким і залишилось.  То в цьому відношенні (стосовно чистоти)   у Вас є якісь ідеї ?

- У нас є три основні статті наповнення бюджету. Це податок з доходів фізичних осіб, оренда на землю і екологічний податок. Ті параметри, які розраховує Кабінет міністрів щодо екологічного податку, його видають наші підприємства. А це повинно робитися на незалежній основі.  На основі цих параметрів 25 відсотків суми йде в місто, ще 25  - в область, а 50 – у держбюджет України. Так ось ці параметри треба аналізувати й переглядати, щодо забруднення. Тому що коли брати на кожну людину в середньому, то у нас десь по 50 гривень іде на Кривий Ріг. А це – дуже мало. Бо десь 36 мільйонів сплачують підприємства екологічного збору, а 50 гривень – це що? – На зеленку й на аспірин? А коли підприємства просто не можуть економічно сплачувати більше, тоді  треба переглядати вище названу пропорцію ставки. - Щоб місту було не 25 відсотків, а 50.

- І останнє запитання, щодо відкритості влади. Наша газета приблизно рік тому звернулася до міської влади із запитом щодо можливостей  транслювати   пленарні засідання міської ради у прямому ефірі.  То чи згодні Ви з цим?

- Це найперша вимога: засідання міської ради – в прямому ефірі.  Та й взагалі мер повинен ходити вулицями, заходити в магазини, і коли його якась людина зупинить, то хоч два слова він має їй сказати, має поспілкуватися. І взагалі треба  жити серед людей. Я не кажу, що він повинен постійно іздити тролейбусом.. Може їздити і на своєму авто. А в супермаркет він повинен заходити, аби скупитись. Чи – на ринок сходити за м’ясом. Чи - піти погуляти в футбол з хлопцями, коли це йому вік дозволяє. Або ж – піти на батьківські збори  в школу, де твої діти  вчаться. Словом, серед людей треба жити. А вони живуть в якійсь взагалі іншій реальності. І то є просто комплекси, бо правителі настільки бояться людей, що бояться навіть того, що про них можуть сказати, вони закриваються від людей, ховаються. Тому все робиться в тіні, в темряві. І рішення вже приймають вночі.

- Дякую за бесіду і бажаю, щоб все сказане Вами здійснилося!