ПРОМІНЬ ПОШУКУ

Ми хочемо жити у країні вільних людей, де права кожного надійно захищені законом, а державні органи надійно дбають про такий захист. Але щоб таке сталося, ми, громадяни України, самі повинні про це діяльно подбати, довести своїми вчинками, що ми – справді громадяни, а не стадо рабськи покірних вищестоящому начальству одиниць населення, для яких найважливішим є лише одне: аби воно справно їм гроші платило. Бо суспільство вільних людей складається з громад, а громади – з вільних громадян, які дбають про захист своїх прав. Тож пропонуємо матеріали про це під нашою новою рубрикою і просимо діяльно долучитися до її наповнення цікавими матеріалами. Сьогодні подаємо перший.

ВОЛЯ і сваволя, або Україна – не для рабів і рабовласників

1.ПРО ТРИЗУБ І ПРЕМІЮ

Так трапилося, що саме в день верстки числа газети, із цим матеріалом, 7 квітня 2015 року, його герой Андрій ШТИБЕЛЬ (на світлині), який працює на збагачувальній фабриці ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», має бути у місцевому (в Кривому Розі) відділенні Служби безпеки України. Заяву він туди написав сам, у якій ішлося про те, що і майстер зміни Сергій БІЛОЗУБ і начальник фабрики Олександр СІДЛЕЦЬКИЙ вимагали від нього, аби він зняв із каски зображення Тризубу, який насправді є символом Української держави. В тій заяві він наполягає на тому. що згадані керівники продемонстрували таким чином свої «сепаратистські погляди», а також – що такі погляди поширені серед багатьох робітників на збагачувальній фабриці і що це може призвести до порушення встановлених законом «порядків» у нашому місті.

Також треба зазначити, що цими днями Андрій ШТИБЕЛЬ зустрівся з активістами Криворізького міського правозахисного товариства і розповів про той випадок, що з ним трапився і з приводу якого він написав свою заяву в СБУ та до інших посадових осіб, на диктофон і на відеокамеру.

Крім цього, Андрій ШТИБЕЛЬ також розповів ще про один випадок, де він знову не міг зрозуміти, чому саме так діють його керівники. Він, зокрема, розповів про наступне, що трапилося наприкінці січня цього року.:

«Наша зміна получила перше місце по комбінату в 2014 році. А є такий приказ по комбінату, що яка зміна виборола перше місце, та й отримує три тисячі гривень на кожну людину. Але при цьому ще нам дають папір, де написано, що я даю згоду на те, щоб із моєї зарплатні вирахували три тисячі гривень на банк «Аваль»...». Далі він повідомив, що всі у зміні, крім нього, ті заяви заповнили, а він – ні, бо ніхто йому не міг сказати, які ж є підстави для того, щоб заповнювати ту заяву. А раз немає підстав, тому й не треба підписувати. Але поступово справа ця з незаповненою ним заявою вийшла на інший рівень і 29-го січня вже було таке:

«Десь було біля першої години дня, я сів на «маршрутку», аж дзвонить мені начальник фабрики і питає, чому це я не хочу бумажки підписувать. А потім – дзвонить начальник зміни. Я й поїхав додому і подзвонив своїм колегам, різним активістам. Одні кажуть, щоб забирав гроші, робив копії документів… бо дати тобі гроші все одно повинні, а інші кажуть, щоб не підписував… Конкретики не було, я був у тупіку й не знав, що робити… І я стою біля кільця 44-го кварталу десь біля 3-ї години дня. І тут дзвонить до мене на «мобілку» генеральний директор ТИМОШЕНКО Павло Генадійович».

Тож відбулася розмова з генеральним директором, і після неї Андрій ШТИБЕЛЬ все-таки заповнив заяву, бо достеменно точно не знав. що йому робити й на що при цьому спиратися. Але потім, як було вже тут зазначено вище, сталася подія з державною символікою на касці, - і після цього написав заяву в СБУ і в міську прокуратуру. І тепер вже відомо, що він викликаний в СБУ для того, аби точно з’ясувати, що ж відбулося, як все це кваліфікувати відповідно до вимог законодпавства України і які можуть бути наслідки.

2. ПРО КРАЇНУ ВІЛЬНИХ ЛЮДЕЙ І ІПРО РЕАЛІЇ

Прагнучи волі, український народ проніс цю мрію через віки, через мільйонні жертви під час воєн і голодоморів і зараз відстоює вже незалежну Українську державу в боях із жорстоким ворогом. Тому таке велике напруження в суспільстві в пору ще не завершеної Революції гідності і тому більш жорстко стикаються різні інтереси.

І в контексті того, що вже трапилося, можна зазначити, що в сьогоднішній складній ситуації маємо бути уважними, якщо хочемо здобути перемогу над ворогом і жити вільними й щасливими. Але ті з криворіжців, що не тільки хочуть отримувати гроші, але також є діяльними громадянами України, бачать, що з міською владою в Кривому Розі, м’яко кажучи, - не все гаразд (про це неодноразово йшла мова на сторінках нашої газети), а в багатотисячних колективах, на яких та влада спирається, незалежна думка і справді вільні люди, - так би мовити, - «нє в почьотє». Однак маємо усвідомити, що вільна Україна – не для рабів і рабовласників, бо у вільній країні права людини мають бути захищеними, незалежно від її становища в суспільстві, а ті, кому не подобаються символи Української держави, мають розуміти, що за все скоєне треба відповідати. – На базі виконання вимог законодавства Української держави.