Він полетів кудись від нас
(Чи на Олімп, чи на Парнас)
І там замріявся про НАТО,
Її у шахту понесло,
Щоб негараздам всім назло
З вугілля щастя добувати.
Така картина раз поз раз
Ламає наш дороговказ,
І ми не знаєм, що робити,
Куди летіти чи повзти
І що з собою вдаль тягти,
Аби обом їм догодити.
І знову й знову
- цей момент:
Є в нас прем’єр
і президент,
Та вони
чубляться в борні,
Вже по коліна у
брехні,
А ми все
дивимось на них,
Як на ілюзію чи
міф.
Вони ж (хоч в
профіль, хоч в анфас)
Не бачать нас,
не чують нас.
Так, були Правда і Майдан…
Тепер панує балаган,
В якому правлять бал бандити,
А ми чекаєм ще чогось
У сподіваннях „на авось”
І все не знаєм, що робити.
Герої ж дивляться на нас
(На небі - весь іконостас!),
І все сумнішають їх очі.
Та тільки хто по тих очах
Пізнає наш Чумацький Шлях,
Наш світлий шлях посеред ночі?..
І знову й знову
- цей момент:
Є в нас прем’єр
і президент,
Та вони
чубляться в борні,
Вже по коліна у
брехні,
А ми все дивимось
на них,
Як на ілюзію чи
міф.
Вони ж (хоч в
профіль, хоч в анфас)
Не бачать нас, не
чують нас…
2008 р.
|
