Мені важко, бо в голові думок багато. Вони там змагаються між собою, а мені вже не підчиняються, дикі собаки неандертальскі майже вовчої породи!.. Та й не тільки ті думки-вовки недорозвинуті!.. Мене ніхто не хоче чути, навіть любі друзі порозбігалися і десь трахаються на закордонних пляжах. А я вже своє відпляжив… Да-а-а… Ото тільки гумку жуваю та жуваю, жуваю та жуваю… думку-мрію про те, що якби не та повьорнута на своєй місії-пісії,, то я б царював собі сьогодні спокійно-спокійно…

Увімкну тєлік – а там знову вона, Господи мій!... Всі відпочивають десь і трахаються, а вона знову маяче на екранах, звєзда недоупавша без будьонівки!.. І сміється, хижа сучка неудовлєтворьонна…  А тому я знову – до вікна і на дах злітаю… А звідти дивлюся, як навколо дерева гойдаються, а внизу оті нерозумні мурахи соваються туди-сюди, туди-сюди…

Тут добре, не жарко… Можна взяти із собою купу картинок про козаків давніх та й помріяти про те, якби вони сьогодні були!... Отоді б я…  А то маяче ота жопата з косою і просвітку за нею не видно. Що тут поробиш?..

                                       Гриня ЖАЛЯЩИЙ, шукаючий корму для душі і тєла.