Багато кругом всяких бездарних дамочок бігає, нічого унікального в них немає, бо всі вони одінаково устроєні. То лучче б уже  тими тряпками не прикривалися. Хіба шо коли холодно? .. Та пішли вони!.. Тільки думать мішають.. А я якраз вспоминаю…

Да, велика сцена була… А людей!.. І всі на мене дивилися, мені молилися, А я ж нікого не трогав, а літав у своїх думках високо-високо, над прапорами і  оранжевими лєнточками. На фіга ота мєлка бездарность на високих каблуках  випнулася?.. І що з того стало? – У Зміючку її время превратило. Це я – свободний голуб, а вона – пресмикающаяся, яка тепер повністю працює на нас, бо більше нічого не вміє… Да, а цілуватися у неї гарно… дуже гарно получається…

Да, так було все харашо, так все складувалося. А та бездарность… Ну,  нічого, завтра я її  в карти виграю, ось тоді й попрацюємо разом. Добре попрацюємо… А вспоминать більше не буду, бо серце болить…

Гриня ЖАЛЯЩИЙ, шукаючий корму для душі і тєла.