Хоч і невесела житуха настала, та всьо равно є над чим посміяться. Тільки так протівно на тій жарі, коли потіє все на тобі.!..  Зато на клоунів приятно подивиться. Той у суддівській мантії, та, що  вєдьма натуральна, без мітли сидить і  її кажеться, - що в президії. А по правді я в класіки собі граюся-скакаю,  а вони осуждають і осуждають мене, неначе я дєвочка якась маленька. Вони, тупенькі, форми мої не замічають. Хоча – не всі. Бо іноді помічаю, що нєкоторі товаріщі із радістю мене б просто тут, у залі… таке у них в глазах світиться!..

А мені ж нікого і нічого не треба!... Да, тільки б трон дали!... То я б на ньому і спала, і писала, і всі свої мєчти осуществила б.  Я б нікого не осуждала, а швидко так: того – за грати, цього – в солдати, а декого – мітлою мєжду ног, мєжду ног!... Щоб замовкла, нарешті , мегера протівна… Якби ж вони знали, що я всім тільки добра хочу… Ні, не вірять, розкричалися… А може їм уже свободи забагато і Володя – прав? Що демократією нада управлять?... Нє, все-таки грустно без трона… Ой, грустно!... аж плакать хочеться…

                                                   Ваша покірна слуга Галька Зміючка с душой доброго Сокола, який все баче зі своєї висоти  і готовий предпринять рішучі заходи.